Цього дня виповнюється 90 років від дня народження італійського філософа, історика і культуролога Умберто Еко. Він відомий завдяки теоріям вільної інтерпретації та низки історичних та художніх творів.
Майбутній філософ народився в італійській Александрії в родині бухгалтера. Його батько бажав для сина кар’єри юриста, однак Умберто вступив до Туринського університету, де написав дисертацію з дослідженнями естетики середньовічного філософа і теолога Фоми Аквінського. Саме з медієвістики і філософії розпочинається його кар’єра. Навчаючись в університеті, Умберто полишив Католицьку церкву, відрікся від християнства та став атеїстом.
Умберто Еко відомий культуролог, науковим інтересом якого була класична висока і масова культура. Він культивував вільну інтерпретацію інформації та подібний метод до художніх і навіть наукових творів. Однією з найвідоміших ідей Еко є концепція відкритого тексту, яка згадується в низці його есе. Відкритий текст — це інформація без єдиного значення, закладеного автором, яку можна багаторазово і довільно інтерпретувати. Дана концепція є похідною від ідеї Ролана Барта «Смерті автора» та загалом постмодерністського методу дослідження.
Як історик Еко досліджував європейську цивілізацію (зокрема античнисть та середньовіччя) та Близький Схід, використовуючи постмодерний підхід до трактування минулого. Для його творів характерна розрізненість, несистемність, мозаїчність. Автор цілеспрямовано представляє минуле Західної цивілізації як довільний набір фактів, нагромадження інформації, оминаючи великі історії, ігноруванням заперечуючи саме існування метанаративів і загального «хребта» розвитку цивілізації.
Попри чималий історичний доробок і високу популярність культурологічних есе, найвідомішим твором Умберто Еко є художній роман «Ім’я троянди». Це детектив про таємниче вбивство в католицькому монастирі XIV століття, який очікувано наповнений критикою церкви та спекуляціями довкола протиставлення догматизму і релятивізму. Зміст і форма оповіді визнані класикою постмодернізму (якщо його можна сприймати через такі категорії).
Проблема інтерпретації, навіювання і суб’єктивізму сприйняття простежується і в романі «Маятник Фуко». Як і дебютне «Ім’я троянди» цей твір є заплутаною історією, на прикладі якої автор представляє домінування людського мислення і безсистемності буття над об’єктивністю і цілісністю світу.
Ідеї Умберто Еко є одою релятивізму, довільності інтерпретацій і заперечення існування Істини. Він демонструє прихильність до мозаїчності в сприйнятті інформації та притаманній для постструктуралістів гнучкості інтерпретацій, що врешті решт призводить до хаосу (так бажаного постмодерністами).