Пандемія коронавірусу помітно вплинула не лише на частоту відвідування церков, але й на релігійну приналежність людей загалом. Нове дослідження Pew Research Center щодо релігійного складу населення Сполучених Штатів показує невпинне падіння частки людей, які ідентифікують себе з християнством та активне зростання атеїстів, нерелігійних та агностиків.
Дослідження проводилося у травні-серпні цього року і дало можливість простежити динаміку релігійності як в проміжку часу до/після початку карантину, так і порівняння 2019-2021 років. У 2019 нерелігійних американців було лише 26% (близько чверті), наприкінці 2021-го — майже 30% (це вдвічі більше, ніж в опитуванні 2007 року). Частка американців, які зазначили, що релігія є дуже важливою в їхньому житті, знизилася до 41% (у 2007 році таких було 56%).
Хоча протягом багатьох століть катастрофи, війни та епідемії були фактором пошуку Бога та швидшого навернення, однак цього разу ефект виявився зворотнім. Якщо простежити статистику до 2020 року, то бачимо все ще невтішну тенденцію зростання відступництва, але карантин пришвидшив цей процес. Разом з цим, за відсутності пандемії Ковіду ці цифри могли б вписуватися в прогнозовану модель поступової секуляризації на Заході. Не лише в США релігійність і відвідування церковної служби стрімко падають. У таких країнах, як Канада, Німеччина, Франція та навіть Ізраїль відбуваються аналогічні процеси.
Якщо розділити християн за конфесійною приналежністю, то бачимо, що найбільше падіння релігійності простежується у протестантів. Для порівняння, частка католицького населення, яка знизилася між 2007 і 2014 роками, протягом останніх років тримається відносно стабільно.
Це можна пояснити більшою прихильністю деяких протестантських церков до вчення про необов’язковість фізичної присутності на богослужінні. Звичайно, Господь чує людину всюди, проте систематичне відвідування богослужінь має як духовну функцію, так і комунікативну (фізична присутність підтримує соціальну спільність вірян) та дисциплінарну (людина має виділити час і по-особливому підготуватися, коли вирушає до церкви, на відміну від онлайн служіння з простим вмиканням трансляції).
Пандемія, карантинні обмеження і онлайн служіння помітно вплинули на духовність і практичні прояви віри. Зростання відступництва на тлі пандемії означає, що для багатьох відвідування недільної служби було скоріше звичкою, ніж усвідомленим вибором. Відсутність тривалої практики фізичної присутності в церкві виявилася фактором «відсіювання» християн, глобальним викликом для Церкви. Проте карантин не варто вважати причиною проблеми, а скоріше приводом для пришвидшення вже наявних культурних причин тенденції відступництва.