Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан відвідав відкриття нової кальвіністської церкви у Будапешті та наголосив на значенні християнської віри в становленні європейських націй. Угорський президент є кальвіністом і проводить політику зростання ролі церкви в суспільстві.
Цього разу він згадав не лише про культурне і моральне значення християнства, але й державотворче. «Ми не лише церковнотворча нація, але маємо бути нацією, яка будує церкву, щоб вижити. Кожна нова церква є оплотом у боротьбі за свободу і велич нації… Це можливо лише за умови співпраці держави та церковних громад, що закріплено в нашій Конституції» держава взаємодіє з церквами з метою досягнення суспільних цілей (ст. 7 Конституції Угорщини), — наголосив прем’єр -міністр Віктор Орбан, а також додав: «Угорці можуть залишатися лише християнами».
Консервативна і процерковна політика часто стає причиною критики з боку лівих і ліберальних сил Європи. Західноєвропейські політики трактують цей курс як «відхід від демократичних цінностей». Однак це не більше ніж риторика, адже в основі демократії лежить воля народу, а кожні наступні угорські вибори є лише посиленням консерваторів і націоналістів.
Угорські політки дуже точно ідентифікують шляхи для небезпеки, а тому питання релігії, європейської ідентичності, міграції, сім’ї і захисту дитинства, вищої освіти знаходяться під особливим наглядом. Чого вартує тільки конфлікт влади із представництвом фонду «Відродження». Центральноєвропейський університет, заснований у 1991 році Джорджем Соросом, який став місцем індоктринації лівими ідеями, був фактично виселений з Угорщини.
Але ідейне протистояння Будапешту з Брюсселем розпочалося значно раніше (як мінімум, з 2011 року, коли парламент проголосував за Конституцію із консервативними положеннями). Підкріплювалося це як позицією Угорщини щодо міграційної кризи 2015 року, так і низкою законів, що обмежують можливість пропаганди гендерної ідеології. Та попри фінансовий тиск і таврування «недемократичністю», в Будапешті не поспішають скасовувати просімейні заходи. «Ми не підемо на компроміси щодо майбутнього наших дітей», — сказав в інтерв’ю Associated press міністр закордонних справ Угорщини Сіярто.
Згадуючи Угорщину, ми не можемо проігнорувати непрості стосунки між нашими країнами. Так, час від часу угорці додають Україні незручностей, але чи можна сказати, що їх тактика і прагнення суверенності є хибним сценарієм для держави, яка себе поважає?
Ми можемо багато в чому не погоджуватися з ними (наприклад, щодо мовного питання чи преференцій національним меншинам), але хіба вони не є прикладом сильної зовнішньої політики? Повторюючи подібну тактику і відстоюючи власні інтереси, ми можемо не лише зберегти власний суверенітет, але й успішно протистояти російській агресії і втручанню у наші внутрішні справи посольств інших держав (включно із самою Угорщиною).
