В неділю, 19 вересня, в центрі Києва відбувся гей-парад, який супроводжувався радикальними гаслами, ексцентричними перформансами і порушенням прав киян. Разом з цим на акцію протесту вийшли і християни, які висловили незгоду із дійством гомосексуалістів.
Вуличний спротив нав’язуванню сексуальних девіацій розпочався напередодні, 18 вересня. Кілька десятків християн зібралися у Парку Шевченка на Молитовну варту на захист сімей і дітей – традиційну тривалу мирну акцію за збереження сімейних цінностей і проти державного просування гендерної ідеології. Серед учасників нічної молитви були представники різних конфесій.
Вони висловили підтримку біблійному образу сім’ї та незгоду із діями ЛГБТ-організацій і державною підтримкою акцій гомосексуалістів. Згадали вони і безкарність поліцейських, які не відповіли за побиття християн під час аналогічної молитовної варти у 2018 році. Тоді постраждали десятки громадян, але ніхто так і не поніс відповідальність.
Того ж дня християни продовжили збір підписів проти одіозного законопроекту №5488, який встановлює обмеження для свободи слова і свободи віросповідання та вводить адміністративну і кримінальну відповідальність за так звану «нетерпимість». Чимало киян, які підписували петицію проти законопроекту висловлювали обурення як ініціативам законотворців, так і планам гомосексуалістів проводити вульгарні масові акції.
Вночі поліція перекрила дороги в районі проведення гей-параду, а рано вранці відгородила частину міста високими клітками, щоб не пропускати і пересічних киян. Близько 8 ранку до учасників молитовної варти приєдналися учасники інших християнських, націоналістичних та консервативних організацій. Всі вони пройшлися ходою на захист сім’ї до бульвару Тараса Шевченка, де дорогу перегородила поліція.
Там відбувся мітинг за участі кількох сотень захисників сімейних цінностей, які підняли великий банер із незручними для влади статистичними даними: «ЛГБТ – це 0,3% населення, але 40% серед педофілів». На мітингу виступили представники багатьох християнських і націоналістичних організацій.
Гомосексуалісти і їх прибічники збиралися з 9 ранку біля оперного театру, а з 11-ї розпочали ходу до площі Льва Толстого, де і спустилися в метро. Основним посланням ЛГБТ була вимога до влади виконати всі пункти їх маніфесту, в якому йдеться про легалізацію одностатевих шлюбів, ухвалення вже згаданого законопроекту №5488, реформування системи освіти під потреби ЛГБТ, ще більшу лояльність поліції до гомосексуалістів тощо.
Разом з учасниками гей-параду вийшли деякі політики та дипломати: посол Швеції Тобіас Тиберг, посол Нідерландів в Україні Йеннес де Мол, посол Канади в Україні Лариса Ґаладза, депутат від фракції «Голос» Інна Совсун, ексголова Державної митної служби Максим Нефьодов.
Хоча гей-паради завжди супроводжуються вульгарністю і епатажними гаслами, але цього року їх радикальність вийшла на новий рівень.
«Гендер, як одяг: хочу ношу, хочу знімаю», «Дети увидят и все будет норм», «Міф: традиційні сімейні цінності – норм, факт: у майбутньому твої діти – небінарні бісексуали» – такі банери несли гомосексуалісти.
Дуже промовисто звучить, якщо враховувати вимоги ЛГБТ щодо освіти і виховання дітей. Дивно і символічно виглядав банер учасників гей-параду у балаклавах: «Люби сатану, ненавидь копів» (це при тому, що влада залучила тисячі поліцейських для їх охорони). Знайшлося місце і для ліворадикалів з банером «Квір-визволення, а не веселковий капіталізм».
Організатори гей-параду очікували 10 тисяч учасників ходи, але прийшли лише близько 5000. Це можна поясними як поганою погодою, так і обов’язковою умовою від поліції – наявністю паспорта. Попри це, деяким учасникам гей-параду вдалося пройти навіть з дітьми.
Цього року гей-парад фактично проводився на державному рівні, адже до його організації влада залучила тисячі поліціянтів і нацгвардійців. З ночі і до повного від’їзду гомосексуалістів не працювали кілька станцій метро, включно із станціями переходу між зеленою і синьою гілкою.
До 13 години поліція тримала частину Києва в оточенні і не пропускали навіть тих киян, хто за пропискою проживає на цій території. «Україна – це територія гуманізму та свободи» – несли на плакатах учасники гей-параду, доки десятки людей годинами стояли під клітками і не могли потрапити ані додому, ані на роботу. Цинізм, з яким держава поставилася до своїх громадян демонструє ціннісні пріоритети і слухняність волі іноземних ЛГБТ-лобістів.