У Канаді противники побудови меморіалу жертвам комунізму поширюють міфи про український визвольний рух

12 серпня 2021 р. \ оновлено 22 лютого 2024 р.

В Канаді розгорівся скандал довкола побудови пам‘ятника жертвам комуністичних режимів. В цій країні проживає близько 8 мільйонів громадян, чиї сім’ї більшою чи меншою мірою постраждали від радянського, азійських чи латиноамериканських червоних режимів.

Меморіал жертвам комунізму частково фінансується шляхом проведення кампанії «Купіть цеглу», яку організував фонд «Шляхи до свободи». Він надав можливість самим громадянам стати спонсором — купити віртуальну цеглинку як символ участі в побудові пам’ятки. Кожен спонсор може навіть присвятити свою частку комусь чи чомусь, але деякі люди і організатори, купуючи «цеглу» робили це на честь неоднозначних для Канади персон.

Організація, що називає себе Генеральним комітетом об’єднаних хорватів Канади, придбала віртуальні цеглини, присвячені Анте Павеличу — лідеру «Усташів» (ультраправої організації 1920-1940-х років, члени якої співпрацювали з італійськими фашистами). Тим часом Едмонтонська філія Ліги українських канадців придбала п’ять віртуальних цеглин на честь Романа Шухевича, який очолював Українську повстанську армію (УПА).

На думку противників зведення меморіалу, ці персоналії є однаковими «пособниками нацистів», а факт приурочення купівлі цеглин слугує ототожненням антикомунізму і фашизму. Вони повторюють відомі нам хибні наративи про український національний рух в роки Другої світової війни (як нацистських колаборантів). Це трактування в Канаді поширюють деякі історики та лідери думок (як-от Ефраїм Зурофф і Пер Андерс Рудлінг). Вони звинувачують лідера УПА в злочинах проти людяності, етнічних чистках, сприянні тоталітаризму та участі в Голокості, стверджують, що УПА співпрацювала з нацистами, ігноруючи факт війни на два фронти.

Випадково чи ні, але ця риторика давно знайома українцям завдяки інформаційним маніпуляціям східного сусіда. Тепер типові для України дискусії перенеслися і за океан, але і там вистачає адвокатів національно-визвольного руху. Наша діаспора активно підтримує своїх героїв та загалом долучається до антикомуністичних проектів (одним з ініціаторів побудови меморіалу була Христя Фріланд – заступник прем’єр-міністра Канади).

Попри суперечки, дискусії та протести, меморіал вже добудовується і його відкриття заплановане на кінець 2021 року. Проте ще на етапі будівництва об’єкт неодноразово піддавався атакам вандалів, які описували його комуністичними гаслами і символікою. Даний пам‘ятник є не лише нагадуванням про минуле, але піднімає проблеми актуальної політики на Заході, адже частина канадців вважають оцінку комунізму неоднозначною.

На відміну від демократичних держав пострадянського простору, на Заході не існує консенсусу щодо оцінки комунізму. В масовій свідомості все ще залишається уявлення про нацистський режим як абсолютне зло, а комуністичний — як відносний.

Але разом з тим з’являються ініціативи, що актуалізують проблему належної оцінки минулого (хоча й не дуже потужні). Про це зауважив Людвік Клімковський, голова групи за Меморіал жертвам комунізму: «Можливо, настав час ставитися до знаків і символів комунізму так само, як ми ставимося до свастики та символів організаторів Голокосту?» Ці слова викликали чимале обурення серед лівих, які прагнуть не допустити належного засудження червоних режимів.

Хоча чимало українців мають комплекс відставання соціального прогресу, однак наш досвід і наші оцінки тоталітаризму ХХ століття значно випереджають Захід. Східна Європа дуже добре пам‘ятає і нацизм, і комунізм. Ми були під окупацією обох і можемо впевнено стверджувати, що обидва є беззаперечним злом.