Кабмін направив до Верховної Ради скандальний законопроект №5488, який узгоджує українське законодавство з вимогами ЛГБТ-організацій. Фактично це і є державне тотальне перешкоджання будь-якій просімейній діяльності, яка суперечить ЛГБТ-порядку денному.
У випадку ухвалення законопроекту №5488 майже десяток статей Кримінального Кодексу України поповняться формулюваннями про державний захист ознак сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності (СОҐІ). Якщо чинним законодавством захищено расову, національну й релігійну ознаки, то тепер пропонується просто вказати «мотиви нетерпимості».
Поняття нетерпимості в законопроекті також дуже чітко визначене: відкрите, упереджене, негативне ставлення стосовно категорії осіб, відмінних за такими ознаками, як раса, колір шкіри, політичні, релігійні та інші переконання, статева приналежність, вік, інвалідність, етнічне та соціальне походження, громадянство, сімейний і майновий стан, сексуальна орієнтація, гендерна ідентичність, місце проживання, мова, або іншими ознаками. Включення до переліку сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності прямо загрожує релігійним правам та свободі слова.
Цей законопроект явно направлений проти християн і відносно консервативних правових положень. Із статті 161 пропонується прибрати важливе для вірян формулювання «образа почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями», а тому конкретно релігійний мотив не буде виокремлений.
Ще один аспект законопроекту стосується захисту способу життя гомосексуалістів. Ні для кого не секрет, що люди, які мають сексуальні стосунки у неприродній спосіб у відсотковому розрахунку частіше переносять інфекції, що передаються статевим шляхом, і можуть заразити своїх сексуальних партнерів. Але законопроектом №5488 пропонується внести зміни до статті 130 ККУ. У формулюванні злочину замість «поставлення іншої особи в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ)» пропонується змінити на «умисне зараження іншої особи особливо небезпечною інфекційною хворобою або її збудником». Це суттєво обмежує коло осіб, яких можна притягнути до відповідальності за поширення СНІДу, адже умисел довести надзвичайно складно.
Мова законопроекту, формулювання і узагальнення переліку «нетерпимостей» – це не вигадка Кабміну, адже тут немає нічого нового. Аналогічна риторика і дух закону присутні у Кримінальних Кодексах багатьох держав, що методично ліві лобісти намагалися протягнути в українську правову систему. Саме цей законопроект уособлює собою той етап «недискримінації ЛГБТ і криміналізації гомофобії», який пройшли чимало країн із серйозними порушеннями свободи слова та віросповідання.
Покликаний боротися з «гомофобією і трансфобією» він криміналізує відкрите сповідування християнського бачення сім’ї, ідентичності та постійності статі. Якщо депутати під тиском іноземних політиків чи фондів ухвалять його, то це означатиме, що держава схвалює гомосексуальну поведінку, а християн може поставити поза законом.
Саме тому цей законопроект має бути не просто відхилений, але морально й інформаційно розгромлений як такий, що несе загрозу свободам та встановлює обмеження правам українців.