15 січня група депутатів подала до Верховної Ради законопроекти №4598 та №4599, якими передбачається відповідальність за сексизм. Цікаво, що одним із ініціаторів виявився депутат Олександр Корнієнко, який минулого літа відзначився дуже нешанобливими висловлюваннями щодо своєї колеги по фракції.
Найбільша проблема таких ініціатив у надто широкому трактуванні поняття «сексизм».
Депутати пропонують визначати сексизм як «будь-які дії, жести, візуальні прояви, вимовлені або написані слова, практика або поведінка, в основі яких лежить ідея про те, що людина або група людей гірші через свою стать, та які проявляються в публічній або приватній сферах, у мережі Інтернет або поза нею і скеровані на (або спричиняють): порушення власної гідності або прав людини чи групи людей; сексуальну, психологічну шкоду або страждання особи чи групи осіб; створення загрозливого, ворожого, принизливого або образливого середовища; перешкоджання незалежності або повноцінному здійсненню прав людини з боку особи чи групи осіб; підтримку та посилення ґендерних стереотипів».
Цими законопроектами передбачені зміни до Адміністративного кодексу України та зрівняння сексизму з домашнім насильством. За вчинення вищезазначених дій депутати пропонують карати штрафом, виправними роботами чи адміністративним арештом до 7 діб. Арештовувати за сексизм буде поліція. Будь-який жарт чи допис в інтернеті, який трактуватиметься як сексизм, стане причиною притягнення до відповідальності як за «хуліганство».
Очевидно, такі ініціативи мають чимало проблем. Найперше, депутати взялися регулювати такі аспекти приватного життя, які регулюються хіба в авторитарних державах. Серйозне занепокоєння викликають межі поширення закону (дії, жести, візуальні прояви, слова у публічному і приватному житті та в інтернеті). Таким чином, законопроект охоплює більшість способів передачі інформації. Враховуючи українські традиції свободи слова і самовираження (особливо в інтернеті) фіксувати будь-який сексистський контент просто нереально. Тому або законотворці хочуть створити загальну тотальну систему нагляду, або свідомо реєструють закон, який неможливо виконати.
Далі ми зіштовхуємося із трактуванням «перешкоджання здійсненню прав людини» та «створення образливого середовища». Не секрет, що питання сексизму є одним із предметів дискусії між феміністками та захисниками сімейних цінностей, а тому такі формулювання в законі є перешкодою будь-якій антифеміністичній діяльності.
В контексті ідеологічного протистояння загрозливим для християн є формулювання «підтримку та посилення ґендерних стереотипів». Що ж сьогодні вважається гендерними стереотипами? Наприклад, твердження, що чоловік — захисник, а жінка — господиня; біблійна цитата «чоловік — голова дружини» із Послання до ефесян; означення жінок як прекрасної статі і половини людства, яку варто захищати; розділення поведінкових моделей на чоловічі й жіночі та й сам факт визнання двох статей, бо гендер є «спектром ідентичностей», яких може бути необмежена кількість. Таким чином, будь-який спротив поширення гендерної ідеології може розцінюватися як сексизм і незаконна дія.
Окремо слід звернути увагу на формулювання «практика чи поведінка». Якщо законотворці визначають сексизмом «ґендерні стереотипи», а в законі йдеться, що він поширюється на приватну сферу також, то практика розподілу обов’язків у родині визнаватиметься незаконною? Чи не забагато сторін життя держава хоче регулювати?
Ці законопроекти прямо загрожують свободі слова та віросповідання та суперечить принципу невтручання в особисте життя. Проте їх скандальність і неможливість повністю реалізувати, напевне, завадить схвальному голосуванню.