Кримінальний кодекс Норвегії поповнився статтею про кримінальну відповідальність за «мову ненависті» щодо так званих трансгендерів та небінарних людей. Раніше ця стаття стосувалася лише гомосексуалістів, однак тепер законодавці вирішили додати їй трішки гендерної складової.
Саме поняття «мови ненависті» дуже спірне, адже в цю категорію може потрапити будь-яке негативне висловлювання щодо способу життя людини, яка відносить себе до ЛГБТ. Однак проблема посилюється ще й новими претензіями небінарних людей щодо мови, які тепер закріплені в законі.
Нове законодавство базується на популярному в колі лівих прогресивістів уявленні про множинність ідентичностей (гендерна теорія). Згідно з цією ідеєю, людина сама може вирішувати, ким вона є, визначати свою сутність, яка дуже часто не вписується в систему чоловік/жінка. Гендерфлюїд (людина, що періодично змінює ідентичність), агендер (людина без самоідентифікації), кросс-гендер (людина, що перевдягається в одяг, притаманний протилежній статі) і ще десятки чи навіть сотні ідентичностей.
Згідно з гендерною теорією, небінарна особа може вимагати визнання її самоідентифікації та використання відповідних займенників, відмова в чому буде трактуватися як мікроагресія, а заперечення її визначення власної ідентичності — як «мова ненависті».
Згідно з новим законом (що вже був проголосований в другому читанні) використання подібної «мови ненависті» в приватному спілкуванні може вартувати сміливцю штрафу або до одного року позбавлення волі. Якщо ж негативні висловлювання щодо права самоідентифікації будуть озвучені публічно (на телебаченні чи з парламентської трибуни), то це може завершитися трьома роками у в’язниці.
Відмова слідувати її власному самовизначенню може бути трактована як трансфобія чи мікроагресія. Таким чином небажання підтримувати цю «гру в ідентичності» буде свідчити про неприйняття права небінарної персони на
Норвегія залишається одним зі світових лідерів законодавчого сприйняття гендерної ідеології та ЛГБТ-повістки. В цій державі з 2009 року були не лише легалізовані одностатеві шлюби, але й усиновлення такими парами дітей та дозвіл на використання репродуктивних технологій для гомосексуалістів (штучне запліднення для лесбійок) та операції зі зміни статі на вимогу без медичного діагнозу.
Попри всю ліберальність норвезького населення, є чимало противників розширення кримінального законодавства, адже тепер помилка з визначенням гендеру співрозмовника чи вживанням займенника може завершитися судовим розглядом. Це серйозно обмежує свободу слова, хоча для справедливості варто зазначити, що в Норвегії вона давно є обмеженою.
Новий норвезький закон має вкотре продемонструвати тактику псевдоправозахисних груп, які НІКОЛИ не зупиняться на шляху до «забезпечення прав ЛГБТ» доки в суспільстві ще існуватимуть хоч найменші групи, які не сприймають їх спосіб життя.