У 81-шу річницю перемоги над нацизмом Друга світова війна вже не є пересторогою від майбутніх агресій, бо реальна повномасштабна війна вже триває в Україні і може поширитися на інші держави. Як би світ роками не намагався ігнорувати загрозу від авторитарних режимів, але коли немає реальної спроможності захистити гасло «Ніколи знову!», то війна повертається знову і людство стає свідком злочинів, подібних до людиноненависницьких дій диктаторів найкривавішої в історії війни.
Друга світова війна забрала від 70 до 85 мільйонів життів, стала справжнім індустріальним пеклом, кривавими жорнами, що мололи цілі народи. Окупація більшої частини Європи дала змогу нацистам створити систему реалізації геноциду єврейського та інших народів. На окупованих землях функціонували німецькі табори смерті — Аушвіц, Треблінка, Белжець, Собібор, Хелмно та Майданек. Там загинули мільйони людей.
8 травня 1945 року союзники офіційно зафіксували перемогу над Третім Рейхом і нацистською ідеологією, сподіваючись на фінал масштабного зла і неможливість повторення чогось подібного у майбутньому. Однак вже за кілька років світ увійшов у Холодну війну, адже Радянський Союз існував далі. Навіть його розпад у 1991 році не поставив крапку агресії та експансіонізму, який проводила та ж сама держава, але з оновленою назвою — Російська Федерація.
Кремлівська влада роками експлуатувала пам’ять про Другу світову як паливо для мілітаризації, виправдання агресії проти сусідів і підживлення шовінізму. Російська пропаганда зробила з Дня Перемоги своєрідний культ. Його можна порівняти з релігійним поклонінням образам і символам, які часто навіть не стосуються перемоги над нацизмом (від георгіївської стрічки до молодих «ветеранів», які в роки війни ще не народилися). Центром культу «Перемоги» в РФ завжди була не пам’ять і не пошана до ветеранів, а прихована чи пряма погроза Заходу «повторити» дії радянських військ, але тепер не щодо нацистів, а щодо будь-яких опонентів агресивної зовнішньої політики РФ.
Після Другої світової війни у світі сформувалася ілюзія неможливості повномасштабної війни за участю ядерних держав. Однак історія підносить нові старі загрози і сучасна війна може здивувати свідків попередньої, адже менша без’ядерна держава успішно дає відпір найбільшій державі світу із ядерною зброєю. Проте це дається надто великою ціною і, звісно, за сприяння союзників України.
Нинішній етап війни дедалі більше спонукає Європу прокидатися від помилкового самоусунення, активізувати співпрацю з Україною у виробництві нової зброї, переглядати оборонні доктрини і бодай нарешті визнати важливість реальної готовності до війни. Попри тривожні прогнози щодо можливого розширення російської агресії, ми віримо, що історію контролює Бог і Він спрямовує хід подій і обставин для кращого фіналу. Тому молімося за Україну й за майбутню позитивну розв’язку сучасної війни!