Цього дня 1945 року розпочався найвідоміший суд в історії – Нюрнберзький процес. Він став логічним наслідком перемоги союзників над нацистами, бо викриті справи останніх шокували весь світ, який вимагав справедливості.
Суд розглядав найрізноманітніші злочини: ведення агресивної війни, вивезення цивільного населення в рабство, примусове залучення робітників на заводи, вбивства та жорстоке поводження з військовополоненими, а також геноцид і масові знищення людей на основі їх етнічної приналежності чи стану здоров’я.
Безперечно, це найбільш грандіозний судовий процес, який включав 216 слухань. Склад суду був рівномірно розподілений між чотирма державами (США, Великою Британією, Францією та СРСР). Суди над ключовими злочинцями тривали майже рік – з 20 листопада 1945 по 1 жовтня 19 46. року, а над злочинцями меншої величини – до 1950-х років. Кожна держава надала для слухань своїх юристів (суддів, прокурорів, адвокатів), перекладачів та журналістів, які постійно висвітлювали всі засідання.
Нюрнберзький процес став не просто судом, але міжнародним і публічним викриттям всього того, що супроводжувало війну. Трибунал вніс в юридичну традицію такі нові формулювання злочинів як “підготовка військового нападу” та “злочини проти миру”.
Саме там вперше для світу стала відомою наявність довоєнних домовленостей між нацистською Німеччиною і Радянським Союзом, відома як Пакт Молотова-Ріббентропа і секретні протоколи до нього. Ріббентроп використав цей факт для свого захисту, а світ дізнався страшну правду: держава, яка “перемогла нацизм” виявилася союзником та прямим агресором в цій війні.
І тут слід звернути увагу на недоліки трибуналу: попри значний розголос і увагу світу, Радянський Союз уникнув відповідальності і комуністичні злочинці не були покарані та й сам комунізм не був засуджений на рівні з нацизмом. Це коштувало захопленим Союзом народам свободи на багато десятиліть.
Перемога союзників над нацистами відкрила для міжнародної спільноти ще одну дилему: за яким законодавством судити нацистських злочинців? Вони виконували накази командування і навіть найстрашніші злочини та геноцид поводилися, спираючись на закони нацистів. Та чи дає це їм право на виправдання? В жодному разі. Весь цивілізований світ визнав, що існують норми над національним законодавством, є певні фундаментальні принципи і межі, які не можна переступити. Мова, звичайно, йде про Божі стандарти і Його мораль, яка є очевидною для всіх людей. На цих принципах будувалися майбутні міжнародні організації, покликані захищати мир та справедливість.