Бог милував Україну від святкування цієї дати. Однак занадто дорого нам обійшлися минулі десятиліття, щоб про неї просто забути. Цього дня 1917 року (за новим стилем) відбувся державний переворот в Російській Республіці, який дав початок чи не найкривавішому режиму в історії людства. Мова йде, звичайно, про Жовтневий переворот.
Очевидно, що успіху заколоту посприяла внутрішньодержавна ситуація тотального хаосу й затяжної політичної кризи. Відколи російський цар зрікся престолу, влада перейшла до рук Тимчасового уряду. Згодом з Австрії та Німеччини до Росії повертаються низка комуністичних діячів, включно з Володимиром Леніним, його дружиною Надією, Лев Троцький та інші.
Найбільш драматичні події розгорталися в Петрограді. Там озброєні загони Військово-революційного Комітету проникли в Зимовий палац і, захопивши його, заарештували членів Тимчасового уряду. В ході цієї спецоперації більшовики проявили себе справжніми вандалами й грабіжниками Їх успіху передувало захоплення стратегічних об‘єктів зв‘язку – залізничний вокзал, пошта й телеграф, як і планував Ленін.
Внаслідок перевороту Тимчасовий уряд був скинений і владу захопили комуністи-більшовики, яких, щоправда, налічувалося зовсім небагато та й популярністю в народі вони не користувалися. Але запустивши гучні гасла “Земля – селянам!”, “Фабрики – робітникам!”, “Мир – народам!” та популістичні обіцянки утопічного майбутнього, комуністам вдалося утримати владу.
Український процес державотворення в той час бажав кращого. Центральна Рада множила Універсали, в той час як російські більшовики продовжували протистояння з “білими”, нарощували владу та поширювали свій вплив. Восени вони переконували українську владу в прихильності до самостійності республіки, а вже взимку стали очевидними їх експансіоністські наміри. За кілька років громадянської війни, постійних державних переворотів та тотальної слабкості соціал-демократів на чолі з Грушевським, Україна програла перші національно-визвольні змагання і після захоплення більшовиками, була залита кров‘ю та морена голодом.
Згадуючи події понад сторічної давнини, не можна оминути причини, чому переворот став реальним саме в Росії. Відповідь свого часу сформулював італійський марксист Антоніо Грамші: комунізм не приживеться в тій державі, де є потужна християнська традиція і де вся культура та побут людей пов‘язані з їх вірою. Попри міф про «високу російську духовність» реальний стан речей був досить трагічним: за формальною духовністю Росії ховався тотальний вакуум реальної віри.
Сьогодні комунізм не в пошані в Україні, однак за останні десятиліття поширюються ті самі ліві ідеї, але тепер вже у неомарксистській подобі. Проте нам слід збагнути і не забувати ту давню закономірність: чим сильніший вплив християнства на соціум, тим менш сприятливою є культурна база для поширення комунізму.