Цього дня 1985 року помер відомий український письменник, в’язень комуністичного режиму – Василь Стус. З його ім’ям пов’язана ціла епоха дисидентства в СРСР, час політично мотивованих вироків та заслань.
Роки становлення майбутнього письменника проходили в місті Сталіно (Донецьк), де він закінчив історико-філологічний факультет педагогічного інституту. В якості дисидента Стус стає відомим з 1965 року після акції протесту в кінотеатрі “Україна”. Тоді він публічно виступив перед глядачами та закликав партійне керівництво засудити репресії проти української інтелігенції. Цей сміливий вчинок привернув до нього увагу КДБ та став причиною відрахування з аспірантури. В роки застою Василь Стус неодноразово пише відкриті листи до Спілки письменників із засудженням арештів своїх колег та критикою керівництва держави, яке поверталося до ганебної тоталітарної практики переслідування незгідних.
Того ж року він намагався опублікувати свою першу збірку віршів «Круговерть», проте державні видавництва відмовляли, а тому сподіватися можна було лише на самвидав. Однак пізніше талант поета був визнаний в середовищі української діаспори і друга збірка «Зимові дерева» була видана у Лондоні видавництвом бандерівської ОУН. Вперше Стуса арештували 1972 року за звинуваченням в “антирадянській агітації та пропаганді». Тоді він був засуджений до 5 років в’язниці та 3 років заслання, які провів у віддалених регіонах Союзу – в холодній Мордовії та Магадані. Значна частина творів письменника написана в неволі, що додає певного символізму їх антибільшовицькому змісту.
Коли Василь Стус вийшов на волю, то кілька років працював простим робітником на заводі. Але тюремне ув’язнення його не зламало і він продовжив дисидентську діяльність, вступивши до Української Генсільської групи – правозахисного руху за дотримання вимог Заключного акту Наради у справах безпеки й співпраці в Європі у Гельсінкі 1975, який СРСР також підписав.
Однак на волі Василь Стус був недовго. Вже 1980 року дисидента заарештували повторно, що дало йому статус “особливо небезпечного рецидивіста”. Показово, що суд призначив йому захисником відомого сьогодні політичного діяча Віктора Медведчука, який був тоді адвокатом. Пізніше правозахисник і друг підсудного Євген Сверстюк сказав, що, за словами Стуса, Медведчук є “людиною комсомольського агресивного типу, що він його не захищає, не хоче його розуміти і, власне, не цікавиться його справою”.
Захисту в суді фактично не було, а роль Медведчука взагалі не сприяла доведенню невинуватості підсудного. Він не підтримав клопотання Стуса про відкритість засідання. Ба більше, на передбачених законом дебатах, адвокат відкрито підтримав позицію прокурора словами: “Кваліфікацію його дій я вважаю вірною”. Під час судового процесу було чимало процесуальних порушень, включно з відмовою підсудному надати останнє слово. Другий суд завершився обвинувальним вироком і присудив Стусу 10 років таборів особливого режиму, а також 5 років заслання. Цей термін йому довелося відбувати далеко в Пермському краю.
Після другого ув’язнення Василь Стус так і не вийшов на волю. Він помер у своїй камері 4 вересня 1985 року. За офіційними даними, причиною смерті стала зупинка серця, проте точні обставини приховувалися радянською владою. Ба більше, похорон письменника відбувся без його рідних, а можливість перепоховання була досягнута лише після тривалих клопотань родини і друзів загиблого.
Значну частину свого життя письменник провів в місцях позбавлення волі за сфабрикованими і політично обумовленими вироками. Він все життя боровся проти ницості й підлості радянської системи, яка зламала йому долю, але не зламала його.
Сьогодні пам’ять про життя й боротьбу Василя Стуса відображається і в культурі. 5 вересня цього року в прокат має вийти фільм “Заборонений”, в основу якого покладена біографія Василя Стуса: його дисидентська діяльність, судові процеси та ув’язнення.