В цей день понад 1968 року СРСР розпочав одну з найбільш ганебних військових операцій повоєнного часу. Вночі 21 серпня Радянський Союз ввів свої війська в сусідню Чехословаччину задля припинення реформ, відомих як “Празька весна”, що були націлені на політичну лібералізацію.
В 1940-х роках держави Східної Європи фактично були захоплені комуністами в ході Другої світової війни, проте Чехословаччина чи не єдина, де цей процес відбувався в результаті народного руху. Однак розбіжності в поглядах між місцевими комуністами призвели до того, що частина з них свідомо пішли “під крило” Радянського Союзу та усунули від влади всіх своїх відносно поміркованих колег, повторивши долю своїх сусідів. Прорадянські режими в цих країнах, які на вимогу Москви сформували систему Варшавського договору, не лише не були демократичними, але й цілком підпорядковувалися керівництву СРСР. Це було фактичне продовження Радянського Союзу з імітацією незалежних соціалістичних державних утворень.
Однак з приходом до влади в ЧССР Олександра Дубчека, політика держави отримала назву “соціалізму з людським обличчям”. Це була пом’якшена версія комунізму, яка відрізнялася від радянського режиму певною лібералізацією громадсько-політичного життя.
Звичайно, в довгостроковій перспективі ідея побудови “соціалізму з людським обличчям” була провальною, як і всі соціалістичні експерименти, однак громадяни ЧССР не мали навіть шансу мінімально відступити від курсу Москви. Навіть незначний відступ від лінії партії Радянського Союзу призвів до серйозних наслідків як в самій Чехословаччині, так і загалом у державах Варшавського договору.
В СРСР вирішили приборкати ліберальні віяння в сусідній державі у найбільш цинічний спосіб – військовим вторгненням. Ця операція дістала назву “Дунай” і планувалася ще з весни 1968 року. Їй передувала директива, видана вищим керівництвом СРСР, в якій зазначалося наступне: “Радянський Союз та інші соціалістичні країни, вірні інтернаціональному обов’язку і Варшавському Договору, повинні ввести свої війська для надання допомоги Чехословацькій народній армії в захисті Батьківщини від небезпеки, що їй загрожує”. Хоча керували операцією радянські командири, проте контингент військ був різноманітним. В операції “Дунай” взяли участь військові з контрольованої комуністами Німеччини, Угорщини, Польщі, Болгарії, проте основні військові сили були за Радянським Союзом. Загальна кількість задіяних сил була вражаючою (близько півмільйона солдатів та близько 5000 військової техніки). Під час вторгнення окупанти швидко зайняли столицю та взяли під свій контроль основні державні об’єкти. Керівництво Чехословаччини було арештоване та вивезене до Москви.
В результаті військової операції загинули 108 людей з боку Чехословаччини та ще близько п’яти сотень були поранені. Крах початку ліберальних реформ в ЧССР призвів до еміграції політично активних громадян. Хоча встановлення радянського контролю над державою відбулося досить швидко, проте окупаційні війська залишилися там надовго і величезний контингент (понад 100 тисяч солдатів) покинув Чехословаччину тільки в 1991 році.
Віроломне вторгнення СРСР в Чехословаччину не лише призвело до падіння його авторитету у світі, але й стимулювало прискорення формування дисидентського руху в самому Союзі. Одним з найбільш помітних актів спротиву й протесту проти дій радянського керівництва стало самоспалення Василя Макуха на Хрещатику 6 листопаду 1968-го. Вже наступного року вже в Чехословаччині подібний акт вчинили двоє студентів – Ян Палах і Ян Заїц.
Тоді Радянський Союз продемонстрував імперську політику, успадковану ще з царських часів. Російська імперія, СРСР чи сучасна Росія відзначилися спільним ставленням до сусідів. Будучи найбільшою державою світу, вони протягом всієї історії демонстрували зневагу до суверенітетів інших держав, а особливо тих, які потрапляли у сферу їх геополітичних планів.
