Тема Громадянської війни між комуністами та націоналістами в Іспанії не часто піднімається в публічній дискусії, однак події тих років ще раз демонструють жахливу суть лівих режимів. Цього дня в розпал Громадянської війни комуністами були вбиті сотні служителів Церкви.
Переслідування християн в Іспанії почалося з ухвалення антиклерикальних положень Конституції, затверджених після захоплення влади лівими. Вже в 1934 році стали поширеними фізичні розправи над священниками та монахами (один з таких прикладів – вбивство лівими активістами братів християнських шкіл в Астурії). Але з початком Громадянської війни страти і знищення церков отримали масовий характер на тих територіях, які контролювалися комуністами.
В розпал військового протистояння відбулася одна з наймасштабніших розправ над священнослужителями, коли понад сім сотень священників і монахів були публічно страчені республіканськими військами. Формальною причиною безчинств було названо «підвищену небезпеку попівської пропаганди в період війни з бунтівниками», однак часті випадки подібного насильства ще до війни вказують саме на релігійний фактор як основну причину переслідування. Розправи над служителями Церкви відбувалися з особливою жорстокістю: є чимало свідчень примусу священників ковтати вервицю перед стратою та копати собі могилу, в якій ховали їх заживо.
Цього ж дня один із керівників Робітничої партії марксистського об’єднання Андрес Нін прямо заявив: «Релігійні порядки мають бути скасовані. Єпископів та кардиналів треба розстріляти, а церковне майно повинно бути експропрійоване». Ці слова вчергове доводять спорідненість і прямий зв’язок червоного терору в Іспанії з аналогічними репресивними кампаніями Радянського Союзу, який щедро фінансував і делегував солдатів на війну в складі республіканських військ.
Але найгіршим є те, що подібних кривавих епізодів було безліч. Весь період активної діяльності Народного Фронту та інших лівих об’єднань супроводжувався кривавим слідом розправ над священниками, релігійними й національними діячами, людьми аристократичного походження та просто заможними громадянами. За весь період Громадянської війни комуністи стратили близько семи тисяч служителів Церкви, з яких 3400 лише в перші два місяці протистояння. Навіть після остаточної перемоги націоналістів у війні подекуди відбувалися насильницькі акти проти християн, влаштовані невеликі групами комуністів і соціалістів, що залишилися в країні.
Так часто після звинувачення комуністів у кривавих злочинах, прихильники лівих аргументують свою позицію існуванням «правильних» і «неправильних» комуністів. Однак як би прекрасно не виглядала їх червона утопія, реальність сьогодення та досвід минулого виразно демонструє справжню тоталітарну криваву суть лівиці як в Іспанії чи на Кубі, так і в СРСР або Китаї.
