18 лютого 2014 року розпочався завершальний етап Революції гідності

Новий виток революційним подіям дала хода учасників Майдану до Верховної Ради для участі в мирній акції, щоб стимулювати депутатів реформувати політичну систему (повернути зміни до Конституції 2004 року, яка проголошувала Україну парламентсько-президентською республікою).

Коли десятитисячна колона рушила вулицею Грушевського, дорогу їм перекрила міліція, що стало причиною зіткнень з демонстрантами. Саме з цього протистояння розпочалися подальші трагічні події. Коли учасники протестів почали відступати назад до Майдану Незалежності, то міліція не тільки застосувала спецзасоби, а й вдалася до прямого насильства. Саме в цей час на протестувальників напали і «ті тушки», які перебували в Маріїнському парку. Пізніше цей день назвали «чорним вівторком».

Ті декілька страшних лютневих днів були чергуванням штурмів та їх відбиття. У ті гарячі зимові дні вирішувалася доля всієї держави. І це не перебільшення. Вся країна спостерігала і тією чи іншою мірою брала участь у кульмінації утвердження шляху розвитку для України. Як сьогодні, так і 5 років тому багато людей розуміли, що Революція гідності – це не просто вимоги змінити владу, але вимоги реформації політичної системи та курсу держави загалом. Події п’ятирічної давнини стали цивілізаційним вибором, за який було заплачено багатьма життями. Ще в січні 2014 року загинули перші жертви, а вже 18 лютого всі зрозуміли, що влада вирішила втопити Майдан у крові.

20-і числа лютого – це час єдності, коли люди різного віку, соціального статусу та різних професій об’єдналися для того, щоб вистояти проти утвердження авторитаризму та для збереження незалежності і європейської ідентичності. У ті дні на Майдані були політики, студенти, вчителі, священики, бізнесмени та просто небайдужі громадяни з усіх куточків України. Загальнонаціональною трагедією стали події 20 лютого – розстріл Небесної Сотні, коли в центрі європейської столиці снайпери та автоматники розстрілювали десятки протестувальників. Понад 100 загиблих, сотні поранених, топ-новина в міжнародних ЗМІ і в кінці кінців перемога Майдану, втеча Віктора Януковича і… дуже скоро стало зрозуміло, що ейфорія від перемоги триватиме недовго. Ця перемога була вкрадена російською агресією. Порядком денним стали анексія Криму та війна на Донбасі, яка триває донині. Ми не знаємо, як саме і коли завершиться цей конфлікт, але українське суспільство точно ніколи не має вже повертатися до апатії та застою.

Майдан став своєрідним «Рубіконом» українського суспільного життя. Хоча в багатьох моментах протестувальники мали досить суттєві відмінності в баченні побудови України, але саме під час Євромайдану проявилися найкращі державницькі і патріотичні якості громадян (жертовність, ініціативність, організованість). Вони породили добровольчий і волонтерський рухи, без яких неможливо уявити військові перемоги 2014 року.