30 січня 1933 року владу в Німеччині отримав Адольф Гітлер, коли президент Гінденбург призначив його рейхсканцлером. Новий керівник держави менш ніж за 2 місяці перетворив Німеччину на Третій Рейх. Ця подія скерувала напрямок руху не тільки Європи, а й усього людства, адже сучасний світовий порядок є результатом Другої світової війни та падіння нацистської Німеччини, яка постала з приходом до влади однієї з найбільш сумнозвісних постатей в історії.
Звичайно, Веймарська республіка не була ідеальною державою. Слабка, економічно і політично немічна держава, яка не мала реального суверенітету, не могла проіснувати довго. З-поміж багатьох таборів опозиції владу захопили саме націонал-соціалісти. Прийшовши до влади, Гітлер розправився з опозицією та усіма своїми конкурентами, у тому числі багатьма революціонерами, котрі і посприяли його приходу до влади (однією з таких операцій була «Колібрі», більш відома як «Ніч довгих ножів»).
Для абсолютної більшості людей на землі очільник Третього Рейху відомий як один із винуватців наймасштабнішої у світі війни, бо саме він разом із Йосипом Сталіним запалили вогонь Другої світової. Але діяльність Гітлера – це не тільки військова експансія, а й 6 довоєнних років кардинальної перебудови держави згідно з нацистською ідеологією, одним з авторів якої він і був. В основі нацизму лежала ідея расової зверхності у поєднанні з шовінізмом, антисемітизмом, євгенікою і язичницькою міфологією (яка займала не останнє місце у формуванні світогляду підростаючого покоління Третього Рейху). Світоглядна уніфікація німців була одним з ключових завдань нацистів, яке виконувалося покроково, починаючи з 1930-х років. Для цього було створене Імперське міністерство народної просвіти і пропаганди, Гітлерюгенд (молодіжна воєнізована організація для майбутніх членів НСДАП) та союз німецьких дівчат (жіночий рух в Гітлерюгенді).
Нацизм не був просто напрямком у політиці чи ідеологією певних груп населення. Керівництво тогочасної Німеччини мало на меті замінити ним всі цінності, а надалі і релігію також. Хоча Гітлер народився в католицькій сім’ї, але його сприйняття Бога було абсолютно не християнським. Твердження про арійське походження Ісуса, вплив ніцшеанства, відкидання покірності Богу у поєднанні з антисемітизмом, а пізніше язичницькими (германськими і скандинавськими) віруваннями, містицизмом і окультизмом (які були дуже поширеними серед керівництва Рейху) сформували підґрунтя «богообраності німецької нації». Противники такого довільного трактування Євангелії (зокрема Сповідуюча церква) переслідувалися і багато з них були ув’язнені та страчені за спротив Гітлерові. Друга світова війна, як кульмінація нацистської експансії, розкрила світу масштаб справжніх намірів Адольфа Гітлера: тотальної перебудови світу із винищенням «расово неправильних» народів, перш за все євреїв. Вже після війни людству стали відомі страшні факти злочинів нацистів: масова смертність у концентраційних та трудових таборах, табори смерті, експерименти над людьми…
Німецький народ розкаявся за ці страшні сторінки своєї історії. Доля нацизму була вирішена Нюрнберзьким трибуналом, а ім’я Адольфа Гітлера увійшло в історію жахливими наслідками його перебування при владі. Але сьогодні ще є інші нелюдські режими та ідеї (як-от комунізм), які чекають свого «Нюрнбергу».