11 вересня 1570 року помер Йоганн Бренц, німецький богослов і протестантський реформатор з князівства Вюртемберг, один з ранніх соратників Мартіна Лютера.
Йоганн народився неподалік від Штутгарта в 1499 році. Магістерську освіту здобув у Гейдельбергу, після чого став складати і читати власні лекції, серед яких були і лекції за Євангелієм від Матвія. Однак вони були припинені, коли він став на бік Лютера, з яким познайомився не тільки через 95 тез, а й мав особисту зустріч під час Гейдельберзького диспуту у квітні 1518 року.
У 1522 році Йоганн Бренц мало не потрапив під суд інквізиції за свої «єретичні» проповіді, але в 1524 році він знайшов союзника в особі Йогана Ізенмана, який став священиком парафіяльної церкви. У результаті, було скасовано католицьке свято Тіла Господня, а монастир босих ченців був перетворений на школу.
Під час Селянської війни в Німеччині Йоганн Бренц засуджував селян за зловживання тією євангельською свободою, яку вони отримали від Христа. На Різдво причастя подавали двома способами, а на Великдень наступного року вже були розроблені перші загальні рекомендації для церкви. У 1528 році Бренц сам підготував великий і малий катехізиси для навчання молоді, які відзначалися простотою і доступністю. Йоганн Бренц був присутній на всіх визначальних зустрічах свого часу: у 1528 році він відвідав Марбурзький диспут, а наступного року на запрошення маркграфа Георга Бранденбурзького брав участь в Аугсбурзькому соборі, де виступав другим за Меланхтоном.
У 1530-ті рр. він допомагав налагодити церковне життя в ряді німецьких князівств і був запрошений радником князя Ульріха у Вюртемберг. У лютому 1537 року Йоганн відвідав Шмалькальден, а через пару місяців провів складні, але успішні реформи Тюбінгенського університету, роблячи його впливовою протестантською вищою школою.
У 1548 році Йоганн Бренц відмовився підкорятися імператорському Аугсбурзькому декрету, виданому після поразки військ протестантської Шмалькальденської ліги. Бренц був змушений якийсь час переховуватися під псевдонімом Іоанна Вітлінгіуса (Joannes Witlingius) в замку Гогенвітлінген (Hohenwittlingen). Імператор оголосив його в розшук і тому Йоганн Бренц був таємно переправлений через Страсбург до Базеля.
Після смерті дружини в 1549 році він знову повернувся до Швабії, де переховувався під чужим ім’ям, продовжуючи роботу в церкві і написання богословських творів. Його запрошували до Магдебурга, Кенігсберга і в Англію, але він відмовився туди їхати. На початку 1550-х рр. Бренц розробляє Вюртемберзьке сповідання віри (confessio Wirtembergica), яке захищає в 1552 році на соборі в Тренто. У 1554 році він отримує призначення радника князя Христофора і займається організацією церковного життя і освіти у Вюртемберзі.
У кінці свого життя Йоганн Бренц намагався заступатися за вальденсів і французьких гугенотів перед королем Антонієм Наваррським і кардиналом Гізом, маючи аудієнцію з останнім, але безуспішно. Він допомагав друкувати релігійні книги для протестантів Австрії. Його активна реформаційна діяльність тривала до 1569 року, поки він не став паралізованим. Через рік у Штутгарті його життя зупинилося. Однак Йоганн Бренц, як і багато інших соратників Лютера, допомогли поширити ідеї Реформації по Німеччині і сусідніх країнах, зробивши процес реформування церкви безповоротним.