28 серпня 1645 року помер видатний голландський юрист, один з кращих теоретиків природного права і зачинатель міжнародного права Гуго Гроцій (1583-1648).
Народився Гуго Гроцій у 1583 році у голландському містечку Делфт. Він вирізнявся феноменальними здібностями – у 8 років Гуго вже писав вірші на латині і після домашнього навчання вже в 11 років вступив до Лейденського університету.
У 1609 році він створив одну зі своїх знаменитих робіт – «Вільне море», де відстоював право на вільне користування морями представниками різних народів. Гроцій поділяв право на «природне» (незалежне від людини і відповідне природі речей, створеній Богом) і «позитивне» (що відображає волю людей і може розходитися з «природним» правом). Його теорія міжнародного права передбачала, що замість влади папи римського відносини між державами повинні визначати угоди, засновані на природному праві народів; виправдовувала справедливі і засуджувала несправедливі війни, що порушують природні права інших і тому повинні бути припинені; засуджувала надмірну жорстокість, якої можна було б уникнути під час війни.
Оскільки Гроцій жив за часів Вісімдесятирічної і Тридцятирічної воєн між католиками і протестантами, то він багато уваги приділяв роздумам про права народів, конфесій, Божу справедливість і можливість юридичного врегулювання конфліктів між державами і релігіями. У результаті з’явилися його книги «Про право війни і миру» (до 1775 року мала 77 перевидань різними європейськими мовами), «Про правдивість християнської релігії» (1627), «Шлях до релігійного миру» (1642).
Гроцій писав: «Той, хто не знає, як керувати провінцією, не може управляти королівством; хто не може впоратися з містом, не може керувати провінцією; хто не вміє управляти селом, той не може управляти містом; той, хто не може керувати сім’єю, не може керувати селом; той, хто не може керувати самим собою, не зможе керувати сім’єю; ніхто не зможе керувати самим собою до тих пір, поки його розум не стане Господом, Волею і Мотивуючою Силою для своїх підопічних; розум же не може управляти до тих пір, поки він сам не керується Богом і поки він повністю не підкориться Йому».
Гроцій був автором ряду апологетичних творів – виступав проти доктрин Фауста Социна, захищав Лейденських армініан, за що в 1619 році був засуджений до довічного ув’язнення і потрапив до в’язниці, з якої зумів втекти до Франції в 1621 році, а звідти вже переслідуваний кардиналом Ришельє, Гроцій біжить до Швеції.
Гуго Гроцієм написані «Коментарі до Старого Заповіту» (1644) і «Коментарі до Нового Заповіту» (1641-1650). Крім того Гроцій був наділений і письменницьким даром. З-під його пера з’явилися кілька трагедій на біблійні теми. Юридичні твори Гроція дуже сильно вплинули на законодавство США, в пам’ять про що його ім’я було викарбовано серед 23 найбільш значущих законодавців в Палаті Представників Сполучених Штатів Америки.