1 серпня 1545 року народився теолог і реформатор Ендрю Мелвіл, один із засновників пресвітеріанської церкви Шотландії.
Коли його батько Річард Мелвіл загинув у 1547 році у битві при Пінкі, а мати померла незабаром після того, сирота Ендрю залишився під опікою свого старшого брата Річарда. Останній подбав про хорошу освіту брата, оплачуючи школу і вчителів. Ендрю виявився здібним учнем і під час вступу до університету Сент-Ендрюс дивував своїх вчителів хорошим володінням класичними мовами і знанням творів Аристотеля. Під час випуску з університету він мав репутацію «кращого поета, філософа і знавця грецької мови». У 1564 році він продовжує свою освіту в Паризькому університеті, а через три роки на запрошення швейцарського реформатора Теодора Бези стає одним з провідних гуманітаріїв Женевської академії.
Хвиля французьких емігрантів до Женеви після Варфоломіївської ночі дала можливість Мелвілу познайомитися з багатьма видатними юристами і політиками і виробити свою власну позицію щодо питань цивільної та церковної свободи.
У 1574 році він повертається до Шотландії і, отримавши одразу пост глави університету Глазго, починає його реформування. У 1575 році його запрошують провести подібні реформи в Абердинському університеті і в 1580 році в університеті Сент-Ендрюс. Реформа вищої освіти, проведена Мелвілом, збільшила кількість студентів не тільки з Шотландії, але і з європейських країн.
Його авторитет поширюється також і в церкві. У 1578 році йому довіряють керувати щорічною Загальною асамблеєю пресвітеріанської церкви Шотландії. Він відзначився своєю сміливою позицією на захист свобод церкви Шотландії, через що був змушений близько року переховуватися від переслідувань влади. Його звинувачували у неповазі до монарха, так як він мав сміливість називати його хоча і королем над людьми, але «нерозумним слугою Бога». Він постійно нагадував шотландському королю Якову VI (майбутньому англійському королю Якову І) про його відповідальність перед Богом турбуватися про церкву і свій народ.
Після повернення з вигнання Ендрю Мелвіл знову займається викладацькою роботою і з 1590 року на посаді ректора управляє університетом Сент-Ендрюс. У 1599 році його зняли з посади, але дозволили керувати факультетом теології у якості декана.
У 1606 році Мелвіл разом з сімома іншими був викликаний до короля, який хотів підпорядкувати церкву Шотландії і завдяки цьому встановити церковний мир. Представники Церкви Шотландії вимагали від короля дотримання свободи управління церквою через Загальну асамблею. За свою непримиренну позицію у відстоюванні свободи шотландської пресвітеріанської церкви Ендрю Мелвіл знову на чотири роки потрапив за ґрати.
Після звільнення йому було заборонено повертатися на батьківщину в Шотландію і він перебирається до гугенотської французької Академії в Седані, де продовжує викладання, готуючи нових пасторів гугенотів. Там пройшли останні одинадцять років життя цієї присвяченої Божій справі людини. У Шотландії він вважається одним з перших захисників цивільних і церковних свобод, який значно вплинув на побожне служіння місцевої пресвітеріанської церкви і сприяв поліпшенню вищої освіти шотландців.