24 червня 1519 року в заможній родині у французькій Бургундії народився відомий реформатський пастор Теодор Беза, який став найближчим соратником Жана Кальвіна і подовжувачем його справи в Женеві.
У юності Теодор за бажанням свого впливового дядька, абата монастиря, був направлений на виховання до німецького гуманіста Мельхіора Вольмара, який переймався лютеранськими ідеями і передав це захоплення і своєму вихованцю. Беза навчався в Орлеанського і Паризькому університетах, де також були поширені реформаційні ідеї.
Першу популярність у якості здібного латиномовного поета він здобув завдяки виданню збірки поем «Юнацьке». На духовні зміни в житті Теодора сильно вплинула важка хвороба, яка привела його до Бога. Коли в 1548 році він очолив кафедру грецької мови в Лозаннському університеті, то присвятив свій час і зусилля перекладу на французьку мову псалмів, а також написав твір «Possavantius», у якому критикував активного гонителя «єретиків» суддю Петра Лізета.
У своїх публічних виступах і проповідях Беза завжди спирався на вчення Жана Кальвіна і успішно захищав його. У 1557 році, під час подорожі з Гійомом Фарелем по швейцарських і німецьких церквах, Беза зміг сформувати співтовариство євангельських реформаторських церков Німеччини. З 1558 року суміщав посади ректора і професора новоствореної Женевської академії, яка стала центром підготовки юристів, теологів і чиновників з реформаційним світоглядом.
Коли у Франції протестанти прийшли до влади, Беза виїжджав на зустріч з королем Антуаном Наваррським, щоб пояснити йому основи протестантського віровчення, захищаючи французьких гугенотів. Після смерті Кальвіна в 1564 році, Беза стає одним з основних його наслідувачів і очолює женевську церкву. За його головування відбулися синоди французьких реформатів у Ля-Рошелі в 1571 році і наступного року в Німі. Беза залишався одним з ключових лідерів реформатської церкви протягом більше 40 років, маючи глибокі теологічні переконання і відмінні ораторські здібності.
Через зусилля таких лідерів як Жан Кальвін, Теодор Беза, Гійом Фарель, Джон Нокс Реформація зуміла пустити коріння у багатьох європейських державах, а в наступному столітті і в Америці. Недарма, що духовний подвиг цих служителів увічнений у скульптурі, яка є частиною Стіни Реформації у Женеві, нагадуючи нащадкам про джерело і ціну того добробуту і свободи, якими вони сьогодні користуються. #християнство_в_історії
