8 травня 1528 року видана «Притча про нечестиву мамону» (Parable of Wicked Mammon) Вільяма Тіндейла, одного із родоначальників англійської Реформації, першого перекладача і видавця друкованої Біблії англійською мовою і мученика за віру.
Вільям Тіндейл народився у графстві Глостер в Англії, отримав магістерську освіту в Оксфорді. Коли він пішов вчитися далі в області теології, то зіткнувся з проблемою, що текст Біблії виявився недоступним для студентів, так як існуючі на той час церковні правила передбачали, що спочатку потрібно було отримати восьми чи дев’ятирічну підготовчу освіту, лише після якої можна було брати до рук Святе Письмо. До того ж рукописний англійський переклад Біблії, створений Джоном Вікліфом і його послідовниками, був заборонений для використання і зберігання під загрозою смертної кари.
Тіндейл загорівся ідеєю дати Біблію своєму народові рідною мовою, і оскільки на батьківщині це було неможливо, у 1524 році він відплив до Європи. В Антверпені вийшов у світ його переклад Нового Заповіту англійською мовою, який став першим друкованим виданням біблійних текстів по-англійськи. А в 1528 року з’являється його «Притча про нечестиву мамону», яка також була надрукована в Антверпені Йоганном Гохштратеном (Johannes Hoochstraten), хоча на обкладинці стояв знак відомого німецького друкаря Ганса Люфта.
«Притча…» стала першою роботою Вільяма Тіндейла, яка вийшла не анонімно, а була підписана його ім’ям. Вільям робив це заради відмінності від різних безіменних пропагандистів, розуміючи, що ставив себе під загрозу смертної кари. Трактат починався з розширеного перекладу проповіді Мартіна Лютера на Луки 16:1-13, більш відомої як «притча про неправедного слугу». Далі Тіндейл оглядає інші фрагменти Нового Заповіту, які мають відношення до протестантської доктрини виправдання вірою. Розглядаючи слова з Матвія 7:20, що «по їхніх плодах ви пізнаєте їх», Вільям показує, що добрі справи є природною і вдячною відповіддю викупленої душі і що вони народжуються з любові, яка поселяється в душі віруючого, а не є підставою для спасіння.
Він писав, що «без віри немає ні праведного серця, ні очей» і що «дії не роблять людину ні праведною, ні доброю, але спочатку серце повинне бути праведним і добрим, перш ніж будь-яка добра справа вийде звідти».
У висновку до цієї книги Тіндейл писав, що «Віра, мати всіх добрих справ, виправдовує нас ще до того, як ми зможемо зробити якісь добрі справи: як чоловік створює сім’ю з жінкою, перш ніж він може мати від неї законних дітей».
Роботи Тіндейла сприяли переосмисленню сучасниками взаємин людини, Бога і Церкви, ведучи до пошуку біблійних підстав цих відносин. Вільям Тіндейл своїм жертовним служінням і мученицькою смертю здобув для себе вічну народну пам’ять як простий і гідний довіри християнин.
