18 квітня 1587 помер Джон Фокс, автор «Книги мучеників Фокса» («Fox’s Book of Martyrs»).
Джон Фокс народився в Бостоні в англійському графстві Лінкольншир близько 1517 року. З дитинства проявляючи інтерес до навчання, він пізніше вступив до Оксфордського університету. У двадцять років він отримав ступінь бакалавра, а в 1543 році став магістром, підробляючи лектором з логіки. До двадцяти п’яти років він перечитав усіх грецьких і латинських отців церкви, багатьох схоластів, познайомився з канонічним правом і здобув певні навички читання івритом. Його листи, які збереглися з тих часів показують його як завзятого студента, дружню і глибоко релігійну людину.
Захопившись ідеями Реформації, він був змушений покинути Оксфорд, так як за часів правління Генріха VIII такі погляди не віталися. Джон Фокс став свідком спалення Вільяма Ковбріджа (William Cowbridge) у вересні 1538 року, який на, його думку, більше виглядав як божевільний і заслуговував на богадільню, а не багаття.
У 1547 році він одружився з Агнес Рендал, яка народила йому шістьох дітей. Після виходу з Оксфорда Фокс підробляв домашнім учителем.
У 1550 році він був висвячений на англіканського диякона лондонським єпископом Ніколасом Рідлі, який через п’ять років був спалений на багатті за правління «кривавої Мері». Сам Джон Фокс з вагітною дружиною був змушений у 1553 році покинути Лондон і рятуватися втечею від переслідування в протестантську північну Європу. Він відвідує Антверпен, Роттердам, Франкфурт і Страсбург. Саме в Страсбурзі він надрукував привезену з Англії в чорновому вигляді книгу про мучеників «Діяння і пам’ятники» (“Acts and Monuments”), яка більше стала відомою під назвою «Книга мучеників Фокса».
У Франкфурті Фокс познайомився з шотландським реформатором і засновником пресвітеріанської церкви Джоном Ноксом і взяв участь на його стороні в релігійній дискусії, через що вони змушені були залишити місто. Дізнавшись про продовження релігійних гонінь на батьківщині в Англії, Фокс пише звернення до англійської аристократії, щоб вони вплинули на королеву і припинили насильство. Однак переслідування тривало до самої смерті королеви в 1558 році, тому лише тоді Фокс зумів повернутися додому і оселитися в будинку свого колишнього учня Томаса Говарда в Лондоні.
У 1559 року в Базелі друком вийшла його оновлена книга про мучеників, куди він додав історії убитих за правління Марії І. Повне видання його книги, яке збільшилося в три рази в порівнянні з попереднім і налічувала 1800 сторінок, було надруковане Джоном Деєм у 1563 році. Англіканське керівництво добре сприйняло книгу і наказало мати її примірник у кожній церкві. Допрацьована книга ще тричі перевидавалася за життя Фокса. У своїй книзі Фокс зібрав історію християнських мучеників всієї Західної Європи, акцентуючи увагу на стражданнях англійських протестантів і попередників Реформації з XIV століття.
Поширена серед англійських пуритан, книга здійснила сильний вплив на свідомість англійців, сформувавши на кілька століть огиду до інквізиції і недовіру до римсько-католицької церкви. Фокс виступав також на захист французьких гугенотів перед послом Франції, видав у 1571 року книги з англо-саксонськими євангельськими співами. Його окремі проповіді видавалися спеціальними тиражами і розповсюджувалися в церкві.
Смерть спіткала Джона Фокса в 1587 році, але його книги видавалися ще багато разів, назавжди вписавши ім’я їхнього автора в пам’ять англійців, тому що він був одним з перших і найбільших істориків «християнських мучеників».
Книгу Фокса англійською мовою можна переглянути тут: https://archive.org/stream/actsmonumentsofc00foxe#page/n7/mode/2up