26 вересня 1831 року помер Річард Аллен, служитель, освітянин, письменник та один з найбільш активних та впливових американських чорношкірих лідерів. Він є засновником Африканської методистської єпископальної (АМЄ) церкви, першої незалежної деномінації чорношкірих у США.
Народжений у 1760 році, Річард Аллен з дитинства був рабом. Його матір та ще двох її дітей продали іншому власнику через фінансові труднощі, а Річард залишився зі своїми старшими сестрою та братом. Вони почали відвідувати місцеву методистську спільноту, яка була привітна до рабів та вільних афроамериканців. Річард сам навчився читати і писати. У 17-річному віці він долучився до методистів та почав євангелізувати, а також зі своїм братом почав краще працювати на свого хазяїна Стургіса, щоб ніхто не міг сказати, що вони почали працювати погано через свою віру.
Пізніше, завдяки Фріборну Гарреттсону, колишньому рабовласнику, який звільнив своїх рабів, Стургіс усвідомив, що рабовласництво є гріховною практикою, тому дав можливість Річарду та іншим рабам викупити себе, чим він і скористався, здобувши свободу та змінивши своє ім’я з Негра Річарда на Річарда Аллена.
Аллен був двічі одружений. Перша дружина Флора померла від хвороби. Другою його дружиною була Сара Басс, також колишня рабиня, з якою у них було шестеро дітей.
У 1784 році він став проповідником, проте йому не давали проповідувати на центральних зібраннях, а лише на другорядних, зокрема на тих, які здебільшого відвідували афроамериканці. У кінцевому рахунку це призвело до формування окремої церкви для африканців – Африканської методистської єпископальної (АМЄ) церкви.
Коли він став першим єпископом АМЄ у 1816 році, його діяльність була сконцентрована на тому, щоб підняти гідність чорношкірого населення та дати можливість таким людям поклонятися Богу без відчуття якогось гноблення. Були організовані суботні школи, у яких людей вчили грамоті, просувалися національні організації для розвитку політичних стратегій, направлених на підняття статусу афроамериканців.
До кінця свого життя у 1831 році Річард Аллен та його дружина Сара продовжували займатися активною соціальною діяльністю. Його проповіді здебільшого торкалися тем аболіціонізму, проблем колонізації, освіти та тверезості і мотивували більше до дій, а не просто до міркування над тим чи іншим питанням.