11 лютого 1929 року в результаті Латеранських договорів на карті світу з’явилася найменша за розмірами, але одна з найбільш впливових незалежних держав. У цей день італійський лідер Беніто Муссоліні погодився на незалежність держави Ватикан, який є резиденцією Папи Римського, глави католицької церкви.
Ця нетипова держава займає невелику територію в 0,44 км2 всередині Риму. Ватикан налічує менше тисячі громадян, які отримують своє громадянства не за народженням, і не за власним бажанням, а за належністю до католицької церкви і за необхідності. По суті більшість громадян відносяться до адміністрації католицької церкви. Кількість працівників Ватикану в кілька разів перевищує кількість громадян цього міста-держави.
Латеранська угода передбачала, що католицтво буде державною релігією Італії, але в 1984 році новий конкордат між Італією і Ватиканом надав італійцям право свободи вибору віри, однак це не стосується громадян Ватикану, серед яких усі повинні бути католиками. Тобто, це на 100% католицька держава.
Цікавою традицією Ватикану стало те, що її військово-поліцейські сили складаються виключно зі швейцарської гвардії. З Ватиканом пов’язаний в ХХ ст. ряд важливих подій – наприклад, II Ватиканський собор 1962-1965 рр., який виробив ряд важливих реформ католицької церкви, зробивши її більш відповідною реаліям часу і здатною відповідати на потреби людей. Оновлення костелу торкнулося і ставлення до Біблії, якій приділялося більше значення в житті церкви, підкреслювалася необхідність її вивчення для всіх духовних осіб. Собором був проголошений курс на екуменізм, братерське співробітництво і спільні молитви з іншими християнськими конфесіями, що посприяло зменшенню напруженості у відносинах між християнами різних традицій. Наслідком II Ватиканського собору стало скасування в 1966 році Індексу заборонених книг.
Авторитет Ватикану ще більше зріс після того, як в 1978 році його головою став новий Папа Римський Іоанн Павло II. Саме завдяки жертовному і благочестивому служінню цієї людини на чолі католицької церкви відбулося духовне оновлення післявоєнної Європи і примирення різних конфесій. З ініціативи Іоанна Павла II відбулися перші зустрічі глави католицької церкви з главою англіканської церкви, які раніше не мали між собою відносин. Іоанн Павло II вперше відвідав лютеранську церкву і в 1995 р. приніс вибачення за те зло і гоніння на протестантів, які були заподіяні католиками в попередні століття, і зокрема за масове знищення протестантів під час Варфоломіївської ночі. Багато в чому завдяки ньому поляки зуміли звільнитися від панування комуністичного режиму, проявивши надзвичайну солідарність, яка мала своє коріння в тій християнській віри і патріотизмі, які сіялися в костелах за часів випробувань.
Життя Іоанна Павла II є гідним прикладом живої віри і жертовного християнського служіння. Беручи участь у Другому Ватиканському соборі католицької церкви і керуючи церквою як кардинал, а потім папа, Іван Павло II багато зробив для того, щоб католицька церква визнала деякі свої історичні помилки, а також – дозволила читати Біблію широкому колу віруючих, що за духом відповідає Євангелію .
І в XXI столітті Ватикан продовжує відігравати важливу роль у світовій дипломатії, маючи оформлені відносини з 178 країнами і більш 1,1 млрд. католиків у світі.