6 лютого 1564 року Жан Кальвін сказав свою останню проповідь. Женевський реформатор провів на той момент у цьому місті 23 роки, кардинально змінивши його зсередини.
Жан Кальвін вперше прибув до Женеви в липні 1536 року. Він планував тут провести лише одну ніч, проте на його вплинув місцевий проповідник Гійом Фарель. На той момент Кальвін вже опублікував перше видання своєї знаменитої богословської праці «Настанови у християнській вірі». Гійом Фарель прагнув покращення моралі у своєму місті, тому побачив у Кальвіні потрібного йому помічника. Він намагався переконати молодого проповідника залишитися в Женеві. Хоч і не одразу, але реформатор погодився. Це було початком партнерства між ними та жителями Женеви.
Як і інші протестанти, Кальвін навчав, що спасіння є за заслугою Христа. У той же час він наполягав на тому, що людина, яка сподівається на спасіння, повинна показати змінене життя. Фарель і Кальвін зіткнулися з аморальністю міста. Протягом року Женева вигнала їх.
Після цього місто зіткнулося з моральним та політичним погіршенням. Громадяни змінили свою думку. Вони запросили Кальвіна назад. Він вагався повернутись, знаючи, що на нього може чекати жорстка опозиція. Зрештою, його совість змусила його повернутися.
Він запропонував нову форму правління. Ідеї врядування, запроваджені Кальвіном, знайшли ширше вираження у Шотландії та США, коли кальвіністи принесли їх до цих країн. Модель церковного управління Кальвіна стала зразком національних урядів. Таким чином, мільйони людей, як християн, так і нехристиян, відчули вплив теології Кальвіна навіть там, де його ім’я мало відоме.