10 грудня 1520 року Мартін Лютер спалив папську буллу.
Це була відповідь католицького монаха на вимоги папи, які були викладені у цій буллі від 15 червня 1520 року. Папа велів Лютеру відректися від 41 з 95 його тез, забороняв йому згадувати питання, які там обговорювалися, на своїх проповідях і під час викладання. Булла також закликала до спалення усіх «спірних» творів Лютера, але сама опинилася у багатті.
Мартін Лютер, чиє сумління перебувало в полоні Слова Божого, не міг послухатися церковної влади, яка суперечила Біблії – подібно до Петра та Іоанна, які відповіли синедріону: «І відповіли їм Петро та Іван, та й сказали: Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?» (Дії 4:19).