Цього року виповнюється 430 років Берестейській унії, яка змінила релігійну історію українських земель та стала початком формування греко-католицизму. Вона передбачала визнання верховенства Папи Римського православними ієрархами Київської митрополії зі збереженням східного обряду та власних церковних традицій. Хоча унія не поклала край міжконфесійному протистоянню, але започаткувала історію церкви, яка відіграла важливу роль у збереженні української культури.
Передумови Берестейської унії формувалися протягом усього XVI століття. Після укладення Люблінської унії 1569 року та створення Речі Посполитої більшість українських земель опинилася у державі, де католицизм мав привілейоване становище, а тому православні часто зазнавали утисків і стикалися з політичними та культурними викликами.
Прихильники унії хотіли домогтися рівноправності з католиками та зміцнити становище православної церкви. Але критики бажали збереження всієї православної традиції, розбудови власних навчальних закладів і не погоджувалися йти під владу Риму (одним з найвідоміших противників унії був князь Костянтин Острозький, за підтримки якого було засновано Острозьку академію).
Підготовка до унії тривала кілька років. Переговори відбувалися між церковними ієрархами та представниками короля Сигізмунда ІІІ Вази. У жовтні 1596 року в Бересті (сучасна Білорусь) відбувся церковний собор, на якому прихильники унії проголосили об'єднання з Римом. Київська митрополія визнавала верховенство Папи Римського, водночас зберігаючи візантійський обряд, церковнослов'янську богослужбову традицію та інші особливості православного управління церквою. По суті, це було поєднання визнання папської влади зі збереженням східної церковної традиції.
Серед ієрархів, які підтримали унію, були митрополит Михайло Рогоза, єпископи Іпатій Потій та Кирило Терлецький. Однак інша частина православного духовенства відкинула рішення собору. У підсумку замість загального примирення Берестейська унія спричинила тривалий церковний конфлікт і на наших землях зберігалися як римо-католицька, греко-католицька, так і православна традиції.
Попри тяжкі десятиліття релігійного протистояння в часи козацтва, у наступні століття греко-католицька традиція набула особливого значення для українців. Греко-католицька церква розвивала українську освіту й культуру (особливо на Галичині), підтримувала духовне життя громад і насправді сприяла збереженню християнської культурної спадщини. Особливо важливо відзначати роль греко-католиків у ХІХ-ХХ століттях, митрополита та мецената Андрея Шептицького, який підтримував українську культуру й освіту.
У минулому столітті Українська греко-католицька церква зазнала жорстоких переслідувань з боку радянської влади. У 1946 році Львівський псевдособор, організований КДБ, проголосив ліквідацію Берестейської унії та підпорядкував церкву московському патріархату.
Проте УГКЦ збереглася в підпіллі і після повернення легальності стала важливим суб’єктом релігійного, культурного та суспільного життя України. Греко-католицькі священники завжди були поруч із національною боротьбою українців (наприклад, були поруч із народом на Майдані). Сьогодні ж УГКЦ стала важливими осередками гуманітарної допомоги, духовної підтримки, волонтерства і, звичайно, українського капеланського руху.
З нагоди 430-річчя Берестейської унії 9-11 жовтня цього року в Запоріжжі, Кривому Розі та Дніпрі відбулися наукові конференції, присвячені історії УГКЦ та її переслідуванням з боку російської та радянської влади. У заходах взяли участь історики, представники Українського католицького університету, Українського інституту національної пам’яті, духовенство та віряни. Також презентували виставку «Імперія проти Церкви», присвячену боротьбі українців за збереження своєї духовної ідентичності.