25 років після найбільшого в історії США теракту

Теракт 11 вересня здійснили учасники одного з найрадикальніших угруповань — «Аль-Каїди», яка прагнула дестабілізувати світ, викликати відповідь США і в результаті цього спричинити радикалізацію мусульман по всьому світу. Близько 8:46 ранку один з літаків влетів у північну вежу Всесвітнього торгового центру, а через 15 хвилин інший літак протаранив іншу. Через півтори години після атаки обидві вежі повністю обвалилися, що спричинило також пожежі і обвали у будівлях поряд.

Того ж дня від уламків веж-близнюків був зруйнований третій хмарочос, а також готель Marriott. В результаті теракту загинуло 2977 осіб і ще близько 25 тисяч отримали поранення. За кількістю жертв цей напад став наймасштабнішим терористичним актом в історії США.

Атака на Всесвітній торговий центр була кульмінаційною, але не єдиною ланкою історії протистояння США та радикального ісламу на Близькому Сході. Звичайно, ця історія складна і багатогранна. Вона сформувала антиамериканські настрої в частині регіону, де політика США сприймалася як прояв західного домінування. На такому ґрунті швидко зростали радикальні ісламістські організації і релігійний чинник відіграв ключову роль в об’єднанні арабів довкола антиамериканської політики.

Масовість цього явища донині має відбиток на свідомості людей Близького Сходу. У 2021 році чинний президент Сирії Мухаммад аль-Джулані (який свого часу належав до Аль-Каїди) в інтерв’ю журналісту FRONTLINE Мартіну Сміту відверто зізнався в реальних настроях людей після теракту: «Будь-хто з жителів ісламського чи арабського світу, хто скаже тобі, що не був щасливим [після теракту 11 вересня], — буде обманювати».

Це зізнання відображає не лише проблему симпатій до тероризму в арабських країнах, але й нагадує про сьогоднішні загрози, адже в США проживає дуже багато людей, сформованих антиамериканськими версіями тих подій. Яскравим прикладом цього є Зохран Мамдані, якого торік обрали мером Нью-Йорка, попри його симпатії до ісламістів. Ці звинувачення не можна назвати грубим узагальненням, адже радником мера є Рамзі Кассем, який свого часу захищав у суді визнаного терористом учасника Аль-Каїди Ахмеда аль-Дарбі.

Торік під час передвиборчої кампанії Мамдані акцентував увагу на «ісламофобії», яка накрила Америку після теракту 11 вересня, а не на жертвах ісламістів. Цього року родичі жертв та небайдужі громадяни зібрали понад 110 тисяч підписів з вимогою до мера не брати участі в пам’ятних заходах, проте він їх проігнорував.

Чверть століття після теракту нагадує нам не лише про трагізм і жертв нападу, але й про коротку пам’ять пересічних громадян. Тисячі жертв не гарантують належної пам’яті про них. За формальними церемоніями може проводитися політика схвалення нападників, адже боротьба з «ісламофобією» поступово витісняє боротьбу з ісламізмом. Цей приклад є пересторогою і для нас, щоб після завершення війни прагнення повернутися до звичного життя не витіснили суть боротьби за незалежність і не привели в політику проросійські сили, що свого часу вже трапилося в Грузії.