7 вересня згадуємо Йосипа Сліпого — визначного греко-католицького діяча, богослова і науковця, який став одним із символів християнської незламності та боротьби за свободу у ХХ столітті. Він був предстоятелем УГКЦ, багато постраждав від радянського режиму, а його біографія є яскравою ілюстрацією переслідувань християн у Радянському Союзі.
Йосип Сліпий (Йосип Коберницький-Дичковський) народився 17 лютого 1892 року в селі Заздрість на Тернопільщині в багатодітній родині. Початкову освіту здобув у цьому ж селі, а потім із відзнакою закінчив Тернопільську українську гімназію. Саме там його наставником став митрополит Андрей Шептицький, який і відкрив юнакові шлях до богословської освіти.
У 1911 році Йосип вступив до Львівської духовної семінарії, але після двох курсів продовжив навчання в Інсбрукському університеті в Австрії. Там він захистив дві дисертації з богослов'я і вже тоді володів багатьма мовами (старогрецька, латина, німецька, польська, французька, англійська та італійська), що зробило його одним із набільш освічених українських богословів свого часу.
Після повернення до Галичини Йосип Сліпий викладав догматику у Львівській духовній семінарії, став її ректором, а потім очолив Львівську богословську академію. Також був головою Богословського наукового товариства, редактором журналу «Богословія», членом Наукового товариства імені Шевченка.
Після початку Другої світової війни за дозволом Папи Пія XII у грудні 1939 року митрополит Андрей Шептицький висвятив Йосипа Сліпого на єпископа з правом наступництва. Після смерті Шептицького 1 листопада 1944 року саме він очолив Українську греко-католицьку церкву у найтяжчі часи радянських репресій та ліквідації. 11 квітня 1945 року радянські спецслужби заарештували митрополита разом з іншими греко-католицькими єпископами. Під час тривалого слідства у сфабрикованій справі радянська влада вимагала від нього зректися УГКЦ та перейти до Російської православної церкви, однак митрополит категорично відмовився.
Йосип Сліпий провів 18 років у таборах Сибіру та Мордовії. Він багато хворів, однак навіть в ув'язненні продовжував служити: митрополит таємно звершував богослужіння, рукоположив кількох священників, підтримував в'язнів різних конфесій і навіть писав пастирські листи до вірних підпільної Церкви.
У 1963 році, після таємних перемовин з американським президентом Джоном Кеннеді та Папою Іваном XXIII, в яких йшлося про ядерну розрядку в Холодній війні, Йосип Сліпий був звільнений з ув'язнення в СРСР. Це стало передумовою підписання міжнародного Договору про заборону випробувань ядерної зброї і свідчить про вагу постаті Сліпого.
Після звільнення Йосип Сліпий активно працював у Ватикані, де підтримував ініціативи щодо створення патріархату Української греко-католицької церкви. У 1965 році він отримав звання кардинала, однак титулу патріарха так і не мав. До кінця життя він жив у Римі, а радянська влада категорично заборонила кардиналу повертатися на батьківщину. Помер Йосип Сліпий 7 вересня 1984 року, так і не дочекавшись легалізації УГКЦ на Батьківщині. Відповідно до його «Заповіту», у 1992 році його прах було перевезено в Україну та перепоховано у Львові.