3 грудня 1483 року народився Ніколаус Амсдорф (Nicolaus von Amsdorf), німецький лютеранський богослов, один з найближчих соратників Мартіна Лютера.
Ніколаус народився в Торгау на Ельбі. Він навчався в Лейпцигу, а потім став одним з перших студентів створеного у 1502 році Віттенберзького університету. У 1511 році він став професором теології у Віттенберзі.
Під впливом Лютера змінив свої аристотелівські погляди на доктрину благодаті Божої, сформульовану Августином. Надалі став одним з вірних послідовників Лютера – був з ним на Лейпцизькій конференції 1519 року, на Вормському сеймі 1521 року і був одним з тих, кому була відома таємниця «вартбурзького полону» Лютера. Саме він робив перші спроби поширення Реформації в Магдебурзі у 1524 році, у Госларі (1531) і Айнбеці (1534), брав участь у Шмалькальденських дебатах 1537 року, а 1539 року засудив двужонство ландграфа Гессенського. Амсдорф був одним із засновників Єнського університету в 1558 році, у якому прагнув суворо слідувати лютеранській традиції.
Його життєвий шлях закінчився у місті Айзенах в 1565 році.