21 січня 1556 року опубліковано лист папського нунція Алеїза Ліппоман до канцлера Великого Князівства Литовського кальвініста Миколи Радзивілла Чорного, в якому Ліппоман в суворому тоні закликав віленського воєводу повернутися в лоно католицької церкви, – незабаром вся Європа читала публічну відповідь Миколи Радзивілла Чорного, видану на латині 1 вересня 1556 року.
Цей лист Чорного став своєрідною декларацією Реформації у Великому князівстві Литовському. У ньому висловлювалися ідейні напрямки розвитку реформаційного руху. Зокрема, канцлер ВКЛ обіцяв і надалі засновувати протестантські збори і школи при них, де людям Посполитої будуть викладатися основні істини віри на підставі Біблії. Значна увага Радзивілл надав друкування книг духовного спрямування, перш за все зрозумілою для народу мовою.
Ця публічна декларація своєї віри відомим магнатом і керуючої особою Великого князівства підштовхнуло масовий перехід шляхетських родів в протестантизм, сприяла подальшому ідейному оформлення Реформації в ВКЛ.