Сьогодні день пам’яті видатного американського теолога, проповідника і письменника Лаймана Бічера. Він був одним із ключових діячів американського релігійного життя першої половини ХІХ століття, а також підтримував Друге велике пробудження і боротьбу з рабством. Бічер жив в епіцентрі зростання реформаторських рухів, загострення конфліктів навколо рабства, конфесійної ідентичності та ролі релігії в публічній сфері.
Лайман Бічер народився 12 жовтня 1775 року в Нью-Гейвені (штат Коннектикут) у родині ремісника. Він рано втратив матір і виховувався у родині дядька, що сформувало в ньому моральну дисциплінованість і готовність до фізичної праці. Юнак здобув чудову освіту у Єльському коледжі, де перебував під інтелектуальним впливом видатного академіка і богослова Тімоті Дуайта. Це вплинуло на формування в нього кальвіністського світогляду, поєднаного з вірою у необхідність активної участі церкви у суспільному житті. Саме тому з молодих років він сприймав служіння не лише як внутрішньоцерковну, а й публічну функцію.
Лайман Бічер розпочав своє служіння на Лонг-Айленді, а велику популярність здобув після виголошення проповіді проти дуелей після загибелі Александра Гамільтона. Служіння проповідника у Новій Англії вирізнялося великим акцентом на освіту вірян і сприяння навчанню жінок. Важливим напрямом його діяльності стала участь у русі за тверезість. У 1820-х роках Бічер опублікував серію проповідей проти зловживання алкоголем, яка отримала резонанс по всіх Сполучених Штатах і навіть за межами держави. Згодом рух за тверезість перетворився на масову соціальну кампанію.
Не менш значущою була його участь у богословських і міжконфесійних конфліктах. Під час служіння в Бостоні Бічер активно протидіяв поширенню унітаризму (відкиданню класичного тлумачення Трійці), трактуючи його як відхід від християнства. Також він став відомим радикально-критичним ставленням до католицизму, що навіть призвело до негативних наслідків — суспільних конфліктів і утисків католиків.
Важливим етапом у житті Лаймана Бічера стало ректорство в теологічній семінарії Лейн у Цинциннаті. Там він опинився у центрі дебатів щодо проблеми рабства. Хоча спочатку він шукав більш помірковану позицію, проте згодом сама семінарія стала місцем поширення радикальних аболіціоністських ідей.
Пізніше Бічер також відходить і від чіткої кальвіністської доктрини. Він обрав реформаторський шлях та навіть став фігурантом судового процесу за звинуваченням у «єресі». Предметом судового розгляду стало звинувачення Лаймана Бічера у відході від класичного кальвінізму через підтримку пробудженських методів євангелізації, акценті на моральній відповідальності людини та пом’якшеному трактуванні доктрини передвизначення. Хоча церковний суд завершився його виправданням, сам процес продемонстрував серйозний богословський конфлікт усередині пресвітеріанської церкви.
Останні роки життя Бічер провів у Нью-Йорку, де поступово відходив від активної публічної діяльності через погіршення стану здоров’я. Помер богослов 10 січня 1863 року. Він залишив не лише особисту спадщину з численних богословських праць і впливу на християнських діячів того часу, але також його діти стали впливовими письменниками, богословами, педагогами і громадськими діячами. Лайман Бічер був батьком 13 дітей, 9 з яких стали письменниками. Серед них і Гаррієт Бічер-Стоу — авторка відомого роману «Хатина дядька Тома».