Всюди ми чуємо про Кальвіна, Лютера, Нокса та інших гігантів Реформації, але не одні тільки чоловіки зробили внесок у розповсюдження реформаційних ідей!
Спеціально до 500-річного ювілею – п’ять видатних жінок, які мали відношення до реформаційного руху!
Маргарита де Наварра (1492-1549). Сестра короля Франції Франциска I. Одна з найосвіченіших жінок Франції і радниця короля. Прийнявши ідеї Реформації, почала видавати свої власні релігійні твори, вела переписку з реформаторами і спонсорувала видання їхніх робіт. Переховувала у себе багатьох реформаторів під час гонінь, і навіть самого Жана Кальвіна, коли той втік з Парижа.
Марі Дентьєр (1495-1561). Жінка, ім’я якої вибито на алеї Реформації в Женеві. Марі служила черницею в монастирі, але після того, як познайомилася з ідеями Реформації, вийшла з монастиря, одружилася зі священиком і закликала інших черниць робити те ж саме. Разом з чоловіком вони відкрили школу для дівчат. У кінці життя Жан Кальвін просив її написати передмову до однієї зі своїх робіт.
Аргула фон Грумбах (1492-1554). Аргула відома своєю незламністю та запалом у публічному відстоюванні реформаційних ідей. Вона самотужки викликала на дебати керівництво університету (!) Інгальдштату, який забороняв поширення реформаційних ідей серед студентів. Лютер був особисто знайомий з нею і вів з нею листування. Він зазначав: «Це найблагородніша жінка, яка веде сміливу боротьбу за пізнання Христа. Вона є особливим інструментом Христа і через цей немічний сосуд Він може посоромити тих, хто хвалиться своєю силою».
Олімпія Марата (1526-1555). Дочка італійського вченого, у 12 років стала вчителькою і компаньйонкою Анни де Ест’є, майбутньої дружини герцога Франсуа де Гіза. Уже з цього віку вона почала читати лекції грецькою і латинською мовами з філософії та богослів’я. Надалі, захоплена ідеями Реформації, вона почала викладати реформаторську теологію. Жан Кальвін і багато інших відомих реформаторів часто відвідували її, а Теодор де Беза присвятив їй свій панегірик. «Немає жодного місця у світі, де було б нудно жити, якщо там можна служити Богу з повної свободи совісті», – писала Олімпія.
Жанна д’Альбре (1528-1572). Дочка Маргарити де Наварра і мати майбутнього короля Франції Генріха IV. Одружившись з Антуаном де Бурбоном, вона стала герцогинею Беарнською, а потім під їх володіння перейшли також провінції Сула і Наварро. У 1560 році Жанна проголосила кальвінізм офіційною релігією на території своїх земель і почала переклад Нового Заповіту на беарнську та баскську мови. Чоловік Жанни не підтримав її ініціативу, але через 2 роки він помер на війні, і Жанна залишилася єдиною правителькою цієї території. Владні кола Франції не влаштовував такий стан речей, і швидко почалися т.зв. гугенотські війни, де Жанна була ідейним натхненником армії протестантів. У 1570 році був досягнутий Сен-Жерменський мир, у якому передбачалися значні поступки для протестантів.
І це ми ще не згадали Катаріну фон Бора, Джейн Грей, Елізабет Круцигер та ін. Багато видатних жінок несуть віддане служіння Господу і сьогодні!