У цей день 1672 року на Волині народився український гетьман Пилип Орлик. Він став «амбасадором» ідеї самостійності українського народу від Московії на світовій арені. Орлик не лише був зацікавлений у політичній незалежності, але й особисто працював над дипломатичними відносинами тогочасного Війська Запорозького з іншими державами (наприклад, зі Швецією).
Пилип Орлик навчався у Віленській єзуїтській академії, а згодом у Києво-Могилянській академії. Завдяки своїм знанням і дипломатичним здібностям він став одним із соратників гетьмана Івана Мазепи, спочатку як писар, а пізніше як генеральний писар Війська Запорозького.
Під час Північної війни Мазепа уклав союз зі шведським королем Карлом XII, адже гетьман прагнув визволити Україну з-під влади Московії. Пилип Орлик, як генеральний писар, активно підтримував цей союз. Він супроводжував Мазепу під час походу, брав участь у переговорах із шведами, складав дипломатичні документи та підтримував пізніше дипломатичне листування з королем.
Після поразки під Полтавою 1709 року разом із Мазепою й Карлом XII Орлик відступив до Бендер, а після смерті Мазепи був обраний гетьманом у вигнанні. Саме там у 1710 році він уклав «Пакти й Конституцію прав і вольностей Війська Запорозького». У документі наводилися аргументи, чому український народ має право на політичну самостійність. Також зазначалося про право народу на свої кордони, на самовизначення, на власні закони, виборний уряд та військо.
Беручи за основу пакти, Орлик у своїх листах до Карла ХІІ писав так: «Український народ бажає повернути собі давні вольності, відібрані Московією». Орлик аргументував, що козаки (українці) — це окремий народ, який має право на власну державу.
Пилип Орлик прожив більшу частину життя у вигнанні, але навіть за кордоном продовжував політичну діяльність для підтримки державності та незалежності — від листування з різними монархами Європи, у пошуку союзників, і до аргументації, що Україна (тобто тогочасне обʼєднання Війська Запорозького) — це не просто окраїна імперії, а самостійна держава зі своїм народом, мовою та кордонами.
Життєвий шлях Пилипа Орлика — це приклад того, що людина помирає, але її ідеї живуть. Орлик був не єдиним, хто вірив в ідею самостійності та працював над її реалізацією, проте він став одним із ключових учасників і виконавців цієї ідеї, внесок якого був визначальним у важливий для України момент боротьби — як на світовій арені, так і на особистому рівні.
Автор: Тася Кожемяко