7 жовтня 2023 року Хамас напав на Ізраїль

7 жовтня стало точкою відліку нової війни між Хамасом та Ізраїлем, в яку частково були залучені й інші сили. Окрім прориву стіни, того дня бойовики запустили понад 3 тисячі ракет і по Ізраїлю та вчинили масову різанину цивільних. Особливо кривавими стали події на музичному фестивалі Nova, де загинули сотні молодих людей.

У відповідь Ізраїль оголосив стан війни, мобілізував резервістів і розпочав операцію «Залізні мечі», яка переросла у пряму війну з Хамасом. Армія оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) методично знищувала об’єкти Хамасу (включно із численними тунелями), однак специфіка забудови та інтеграція ісламістського руху у цивільне життя без розрізнення бойовиків донині є причиною численних жертв серед цивільного населення.

Ізраїль заявив, що метою є знищення військової інфраструктури «Хамасу» та звільнення заручників. За ці два роки було кілька етапів обмінів викрадених ізраїльтян на засуджених палестинців (включно із винними в терактах). Також ЦАХАЛ кілька разів частково виходив з Сектору Газа, однак всі спроби врегулювання чи пошуку схеми повного звільнення/обміну заручниками не мали успіхів.

Нинішній етап перемовин США позиціюють як остаточне завершення війни. Однак попередній досвід комунікації та домовленостей з Хамасом показав, що терористичне угруповання готове пожертвувати будь-якою кількістю цивільних, щоб зберегти владу в Газі. Також значним політичним та інформаційним ресурсом терористів стала підтримка від західних антиізраїльських діячів і Хамас регулярно використовує цей актив на свою користь. При цьому за два роки війни було знищене все попереднє керівництво Хамасу (від закордонного політичного лідера Ханії до лідера в Газі Сінвара та навіть речника Абу-Обейди). Загальні втрати терористичного угруповання сягають близько 20 тисяч.

Війна на Близькому Сході спричинила нову хвилю ненависті до євреїв за межами Ізраїлю. За ці роки ми були свідками терактів у синагогах, єврейського погрому в Амстердамі, антисемітського вандалізму і багатотисячних демонстрацій із лозунгами про знищення Ізраїлю. Ця хвиля антисемітизму розгорнулася не лише в арабських країнах, де ненависть до євреїв залишається стабільно високою, але й у Європі та США, де відродилася найгірша антисемітська риторика, а вулиці європейських міст стали буквально небезпечними для євреїв.

На сьогодні Захід демонструє досить незвичний симбіоз воук-активізму із політичним ісламом. Прапори Палестини і антиізраїльська риторика дісталися навіть гей-парадів, а найбільш «прогресивні» ліві стали неформальними амбасадорами Хамасу. Гучним прикладом цього є екоактивістка Грета Тунберґ та її імітація турботи про Газу. Ця тенденція особливо помітна серед студентської молоді: ті, хто ще у 2018-му вигадував десятки гендерів, а у 2020-му підтримував BLM, сьогодні гучно заявляють, що «Від річки до моря буде вільна Палестина».

Антиізраїльський активізм на Заході продемонстрував ще одну загрозу — політичні наслідки ісламізації Європи. Це не лише про масштабні вуличні акції та зростання релігійного насильства, але й про безпосередню участь мусульманських мігрантів у політичному житті країн (навіть Бундестаг відмовився від хвилини мовчання в пам’ять про жертв 7 жовтня через лівих). Поряд із прийняттям лівими лібералами пропалестинської риторики це створює дуже небезпечний тренд, який послаблює Захід та нормалізує радикальний іслам.