Традиційно в Україні згадують про завершення Другої світової війни у контексті капітуляції Німеччини, однак її остаточний фінал відбувся у Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Рівно 80 років тому підписано Акт про беззастережну капітуляцію Японської імперії, що стало завершенням наймасштабнішої війни в історії людства та початком розбудови нового світового порядку.
Капітуляція Японії стала результатом низки подій, включно із поразкою Держав Вісі в Європі та ядерних бомбардувань Хіросіми і Нагасакі. Також японська армія зазнала численних поразок на островах в Тихому океані, а сама країна перебувала під постійними бомбардуваннями. Ще в серпні 1945 року фінал цієї історії був очевидним і 2 вересня на борту американського лінкора «Міссурі», що стояв на якорі в Токійській затоці, представники Японії та країн Антигітлерівської коаліції підписали Акт про капітуляцію Японії.
Відбудова світу вимагала повного переосмислення міжнародних відносин і створення механізмів запобігання майбутнім війнам. Ще на етапі консолідації союзників у боротьбі з Третім Рейхом зародилася ідея заснування Організації Об’єднаних Націй, яка б замінила неефективну Лігу Націй і забезпечила співпрацю між великими державами, зокрема тими, які перемогли у війні та формували Раду Безпеки.
Після капітуляції Японії світ швидко перейшов до повоєнного відновлення, а також назрівали нові протистояння, яке стало відоме як Холодна війна. В наступні роки 2 з 5 постійних членів Радбезу ООН представляли комуністичні режими (СРСР і КНР). Розорений війною світ вимагав не лише безпекових, а й економічних рішень, тому США ініціювали план Маршалла для відбудови Європи, а Радянський Союз створив Раду економічної взаємодопомоги для підконтрольних держав.
Після десятиліть Холодної війни наприкінці століття склалися обставини для перемоги капіталістично-демократичного устрою і фактичної однополярності. Проте нинішні обставини вказують, що тріумф Заходу був тимчасовий. Навіть святкування 80-річчя перемоги над Японією цьогоріч перетворилося на тріумф комуністичних та інших авторитарних режимів.
Сучасний Китай не приховує ворожість до демократичних країн, включно зі своїми сусідами — Республікою Кореєю та Японією, котра тепер виступає вже як союзник умовно прозахідного демократичного блоку. Також КНР переймає радянську та російську практику народної консолідації довкола теми досить давньої війни для підживлення мілітаристських намірів. Про це свідчить як демонстративний військовий парад, так і шановані Пекіном гості — очільники найжорстокіших сучасних режимів.