Сьогодні Україна вшановує полонених, яких вбили росіяни. Цей день пам’яті пов’язаний зі злочинною стратою українських полонених в Оленівці 28 липня 2022 року та покликаний привернути увагу до катувань і вбивств у російському полоні. За весь час війни ворог продемонстрував систематичне порушення не лише умов утримання військовополонених, але демонстративні вбивства через найжорстокіші форми знущань.
Вбивства росіянами українських військовополонених не є окремими випадками чи свідченнями лише погіршення стану здоров’я. Це масштабне й подекуди демонстративне послання Україні та світу, що росіяни можуть робити що завгодно й не понести за це покарання. Ворог сотні, а можливо й тисячі разів порушував закони та звичаї війни, переступав норми міжнародного гуманітарного права (включно із Женевськими конвенціями) та продовжує цинічно заперечувати самоочевидні факти таких порушень.
День пам’яті закатованих або загиблих у полоні покликаний нагадати й актуалізувати проблему російської безкарності та цілеспрямованих страт, які здійснює агресор щодо захоплених військових і цивільних. Дата пов’язана із масовою стратою оборонців «Азовсталі» окупаційними військами в селищі Молодіжному Оленівської селищної ради.
Близько опівночі вони підірвали барак, у який заздалегідь перевели саме полонених із «Азову». Там загинули щонайменше 53 українські захисники і ще 130 зазнали поранень різної тяжкості. Характер руйнувань вказував на те, що вибух був результатом детонації зсередини, а не потрапляння українського снаряда. Про спланований злочин свідчить і той факт, що після другого вибуху адміністрація колонії не залучила пожежників, не викликали швидку, а лише через кілька годин допустила медиків з-поміж полонених до тих, хто на той момент залишався живим.
За час повномасштабної війни росіяни вбили в полоні понад 200 людей. Деякі історії набули особливого резонансу, як-от знущання над українською журналісткою Вікторією Рощиною, яку схопили вороги, коли вона збирала інформацію про порушення прав людини на окупованих територіях. Її тіло повернули зі слідами катувань і без частини органів.
Таких історій дуже багато і, ймовірно, підсумкова кількість закатованих виявиться значно більшою, адже знущання в російському полоні тривають постійно. Попри спроби української сторони отримати доступ та інформацію щодо умов утримання, ворог ігнорує такі запити. Цинічну байдужість в цій ситуації виявляють міжнародні гуманітарні організації, які мали б домагатися доступу до військовополонених. Ані Червоний хрест, ані інші структури не роблять достатньо для запобігання катувань та вбивств полонених. Тому закликаємо молитися за всіх полонених, яких схопила Росія, щоб Господь захистив їх і зміцнив у цьому випробуванні.