29 жовтня 1837 року народився Абрахам Кайпер

29 жовтня 2017 р. \ оновлено 22 лютого

29 жовтня 1837 року народився Абрахам Кайпер, відомий голландський реформаторський пастор і політик, засновник першої у світі християнсько-демократичної антиреволюційний партії, засновник Вільного Університету Амстердаму і прем’єр-міністрів Нідерландів з 1901 по 1905 рр.

Кайпер народився в сім’ї служителя Нідерландської реформатської церкви в Масслейсі. Початкову освіту Абрахам здобув удома від свого тата, а середню – у гімназії в Лейдені, де його батько служив пастором. Пізніше вивчав літературу, філософію і теологію в Лейденському університеті.

У 1862 році Абрахам Кайпер став доктором богослів’я. У центрі його докторського дослідження була спадщина двох великих реформатських богословів – Жана Кальвіна і Яна Ласького. Він вивчав відмінності у їх баченні церковного управління. Саме їхні погляди визначили подальше життя і служіння Кайпера в церкві та суспільстві.

З 1863 року він стає пастором реформатської церкви. Його вважають одним із засновників нео-кальвінізму, так як він став творцем оновленої Реформатської церкви Нідерландів. Подібно до Жана Кальвіна, який прагнув вплинути на суспільство через освіту і заснування Женевської академії, Абрахам стає творцем Вільного університету Амстердаму у 1880 році.

У 1863 році Кайпер створює сім’ю з Джоан Схай, з якою вони виховають п’ятеро синів і трьох дочок. У 1867 році Кайпер стає пастором в Утрехті, а в 1870 році призваний в Амстердам. У цей час він засновує дві газети, на сторінках яких ділиться своїми думками щодо втрати державною реформатською церквою своєї ідентичності. У 1886 році він організовує ряд відокремлених від держави церков, у результаті чого утворюється Реформатська церква Нідерландів.

У 1898 році читаючи лекцію у Принстонському університеті, Кайпер стверджує, що кальвінізм – це не просто теологія, а основа цілісного світогляду, який вже продемонстрував свій позитивний вплив на багато інститутів і цінності сучасного суспільства.

Близько 1866 року Абрахам починає проявляти зацікавленість у політичному житті країни. Особливо його хвилюють зароджені під впливом марксизму по всій Європі революційні рухи. Він починає листування з Гроеном ван Принстерером, відомим нідерландським мислителем і політиком і приєднується до створення і діяльності антиреволюційної партії Нідерландів, яка, базуючись на християнському підґрунті, по суті являла собою першу християнсько-демократичну партію.

Ставши членом Парламенту в 1873 році, Кайпер домагається рівного фінансування державних і релігійних шкіл. З 1879 по 1905 рік він очолює антиреволюційний партію, залишаючись її ідейним і духовним лідером до своєї смерті в 1920 році. З 1901 по 1905 рік він стає прем’єр-міністром своєї країни, борючись проти секуляризації освіти. Кайпер відстоював концепцію сфер суверенітету, де кожна інституція, створена Богом, для існування повинна мати самостійність і незалежність – сім’я, церква, держава, освіта, мистецтво. Він рішуче виступав проти підпорядкування церкви державі, а також захоплення державою сфери освіти у свої руки, прагнучи до збереження суверенітету цих сфер.

Усе своє життя він залишався глибоко віруючим в живого Бога, кажучи, що «Жодна частина нашого духовного світу не є герметично ізольованою від решти, і немає жодного квадратного дюйма в житті людини, над яким Христос, який є Владика над усім, не може вигукнути: «Моє!»