85 років тому держави Балтії зазнали агресії з боку Радянського Союзу та на багато десятиліть потрапили під окупацію комуністичної держави. Вона стала результатом геополітичного переділу континенту по сценарію Пакту Молотова-Ріббентропа.
Після підписання пакту Третім Рейхом і Радянським Союзом у серпні 1939 року Латвія, Естонія та Литва були включені до так званої радянської «сфери впливу». Незабаром Москва примусила ці країни до укладання договорів про взаємодопомогу, які дозволяли розміщення радянських військ на їхній території. Ці «договірні» кроки виявилися своєрідним закріпленням для подальшої відкритої окупації. У червні 1940 року, коли увага Європи була прикута до німецької агресії проти Франції, СРСР пред’явив Балтії ультиматуми, ввів армію і за кілька тижнів здійснив повну анексію.
Формальна процедура «вступу» країн Балтії до складу СРСР (з фіктивними виборами та написаними в Москві резолюціями про приєднання) з правової точки зору була вкрай сумнівною. Якщо проводити аналогії із сучасністю, то це була процедура подібна до фейкових референдумів на окупованих Росією територіях України.
Її нелегітимність засвідчували не лише балтійські діячі в еміграції, а й переважна більшість західних держав, які офіційно не визнавали цю анексію (однак це не завадило СРСР півстоліття утримувати Латвію, Литву й Естонію у своєму складі). Натомість радянська та сучасна російська історіографія традиційно заперечує факт окупації. Аргументація варіюється від «добровільного приєднання» внаслідок соціалістичної революції до «законного» акту в умовах безвиході на тлі німецької загрози.
Друга світова війна ще більше ускладнила ситуацію. Тимчасова німецька окупація (1941–1944) змінилася повторною радянською реокупацією і почалася друга хвиля репресій, депортацій та всього спектру жорстких заходів радянізації. Насильницька колективізація, штучна індустріалізація та приїзд на ці території російських «поселенців» суттєво змінили етнічний, політичний і мовний портрет трьох народів.
Пам’ять про державність, опір та вигнання національних еліт Литви, Латії та Естонії лягла в основу рухів за незалежність у 1980-х. Перебудова спричинила стрімке відродження державницьких рухів, які, починаючи з «Балтійського шляху» у 1989 році, переросли в остаточний розрив з Радянським Союзом. Попри насильницькі спроби придушення борців за незалежність у 1991 році, всі три держави вийшли зі складу СРСР.
Російська Федерація (правонаступник СРСР) і далі заперечує окупаційний статус радянського контролю, оскаржуючи як сам факт примусовості приєднання, так і його наслідки. При цьому загалом не є секретом амбіції Кремля повернути контроль над Балтією. Хоча Литва, Латвія та Естонія є повноправними членами НАТО, однак РФ вже офіційно вимагає від Альянсу забрати свої війська з цих країн, що вказує на цілком реальні прагнення і підготовку до можливої агресії проти них.