20-23 жовтня 1655 року укладена Кейданська унія

20 жовтня 2017 р. \ оновлено 22 лютого

20-23 жовтня 1655 року укладена Кейданська унія, яка проголошувала розрив Великого князівства Литовського (ВКЛ) з Польщею і об’єднання у новий союз першого зі Швецією з метою захисту Великого князівства від окупації з боку московитів.

На другий рік війни Московського царства з Великим князівством Литовським і Польщею велика частина ВКЛ опинилася під окупацією – у липні був зайнятий Мінськ, а в серпні – столиця Вільнюс. Гетьман Князівства Януш Радзивілл з невеликим 5-тисячним військом відійшов на жмудські землі. Влітку 1655 року Швеція оголосила війну Речі Посполитій і висадившись у Прибалтиці та Помор’ї почала швидко займати міста. Польське ополчення капітулювало в перші дні.

У такій ситуації еліти ВКЛ виявилися перед вибором з ким домовлятися – зі Швецією або Московським царством. Вибір був зроблений на користь шведів, а Януш написав своєму братові Богуславу, що «іншого шляху до порятунку немає». Януш і Богуслав були здавна знайомий з провідними шведськими політиками – Магнусом Де ля Гарді та Бенгтамом Шуте, адже вчилися разом у протестантському Лейденському університеті в Голландії.

Прагнучи позбутися залежності від Польщі та Росії, протестантська частина політичної еліти ВКЛ вирішила приєднатися слідом за Естонією і Латвією до динамічної Шведської держави. Цікаво, що шведські селяни не знали кріпацтва і весь час були вільні, а у ХVI столітті навіть мали власну фракцію у сеймі і реально брали участь в управлінні державою. У Речі Посполитій же контрреформація знищила усі зародки інакомислення і розірвала сильні зв’язки з найбільш розвиненими народами Європи.

10 серпня у Ригу до Магнуса Де ля Гарді був спрямований посол від Радзивілла з проханням про заступництво Швеції і військової допомоги, і вже наступного дня шведи звернулися до московського царя, щоб той припинив знищувати міста ВКЛ, так як вони знаходяться під захистом Швеції. 17 серпня Януш Радзивілл з 436 впливовими шляхтичами і магнатами ВКЛ підписали Кейданську декларацію, яка проголошувала шведського короля великим князем литовським, а унію між Швецією і ВКЛ рівним союзом. Війська обох держав повинні були об’єднати зусилля у боротьбі з московитами, а шведський король повинен був допомогти звільнити захоплені землі ВКЛ. Декларація проголошувала свободу релігії.

Оскільки в середовищі литовської знаті не було єдності і частина залишилася на боці польського короля, то, боячись розколу, шведський король вирішив прискорити об’єднання двох держав і 20 жовтня в Кейданах була підписана Кейданська унія, яка підтверджувала привілеї і вольності шляхти і свободу віри для всіх християнських конфесій.

Незважаючи на те, що Кейданська унія проіснувала всього лише кілька місяців і після смерті Януша Радзивілла 31 грудня 1655 року по суті припинила свою дію, все ж вона допомогла захиститися від московської окупації і продемонструвала бажання значної частини еліти ВКЛ до незалежності і європейського вибору, до свободи віросповідання і більш тісних відносин з передовими протестантськими країнами Європи.