В історії минулого століття були приклади явного порушення мирних договорів, ігнорування цього міжнародною спільнотою, що призвело за катастрофи світової війни. 7 березня 1936 року нацистська Німеччина, порушуючи міжнародні договори, ввела війська в демілітаризовану Рейнську область. Ця подія змінила баланс сил в Європі, стала одним із перших ознак підготовки до масштабних військових дій, однак була проігнорована європейськими демократіями.
Після поразки в Першій світовій війні Німеччина була позбавлена можливості розміщувати війська в Рейнській області. Це закріплювалося у Версальському мирному договорі 1919 року задля створення буферної зони, щоб не допустити нової війни. У 1925 році положення про демілітаризацію регіону було повторене у Локарнських договорах. Після приходу Гітлера до влади Німеччина почала радикально відходити від Версальської системи та готуватися до повернення політики експансії.
7 березня 1936 року німецькі війська безперешкодно увійшли в Рейнську область. Це не лише порушило Версальський і Локарнські договори, але було прямим викликом Франції та Великій Британії. Жодна з цих країн не наважилася дати рішучу відповідь, а загальна реакція Заходу виявилася млявою.
Франція, маючи достатньо військових ресурсів для миттєвої відповіді, зіткнулася з внутрішньополітичними проблемами та не бажала ризикувати новим конфліктом без підтримки Британії. Влада Сполученого Королівства сприйняла цей акт не як агресію, а як відновлення Німеччиною своїх «законних прав» на власну територію. Британська політика умиротворення передбачала поступки Гітлеру заради уникнення війни (політику бездіяльності проводив як прем’єр Стенлі Болдвін, так і його наступник Невіл Чемберлен).
Проте для Гітлера цей успіх мав колосальне значення. Він переконався, що європейські держави не готові активно протидіяти його амбіціям і в наступні роки відбувся аншлюс Австрії, анексія Судетської області та, зрештою, початок Другої світової війни.
Озираючись назад, можна точно стверджувати, що ремілітаризація Рейнської області стала першою великою перевіркою Заходу, яку він провалив. Повернення німецької армії в регіон було просто зміною його статус, а своєрідним прологом до глобальної війни. Успіх Гітлера продемонстрував слабкість міжнародної системи безпеки та нездатність демократичних держав колективно протистояти загрозам.
З тих подій минуло майже 90 років, однак Захід досі нічому не навчився, бо в умовах прямих загроз і війни у Східній Європі, він досі живе політикою умиротворення. В історії ХХІ століття ще до повномасштабного вторгнення в Україну 2022 року світ був свідком віроломного вторгнення в Грузію, анексії Криму, війни на Донбасі, а також системної інформаційної війни проти Заходу. Ані Європа, ані США не дали належної відповіді. Ще більш тривожною є нова тенденція, коли деякі сили як за океаном, так і в Європі, готові не просто умиротворити чи вмовити агресора, але поділити з ним його трофеї та стати союзником того, хто руйнує міжнародне право.