Сьогодні чергові роковини трагічних подій розстрілу Майдану. Щороку 20 лютого ми згадуємо тих відчайдушних українців, які, ризикуючи життям, обрали боротьбу за свободу. Жертва героїв Майдану залишається потужним нагадуванням про значення тих змін, патріотичних перетворень, які поставили крапку в геополітичній невизначеності України.
Майдан 2013-2014 років назавжди змінив Україну та повернув наш цивілізаційний вектор на Захід. В ці лютневі дні ми знову згадуємо кульмінаційні події, які призвели до падіння режиму Януковича та викриття реальних намірів Росії щодо України.
18 лютого розпочався завершальний кульмінаційний етап, коли стало зрозуміло, що залишиться або Майдан, або система. Того дня від рук силовиків і тітушок загинули 22 людини, 19-го — ще 8, а найбільше жертв припало на 20 лютого, відоме як «чорний четвер». Протестувальники, які підіймалися вгору по вулиці Інститутській потрапляли під вогонь снайперів. Внаслідок невигідного для них положення Майдану та відсутності захисту (каски будівельників і фанерні щити не могли захистити від куль на ураження) саме на Інститутській загинули десятки майданівців.
Загибель Небесної Сотні стала великою раною на тілі народу. Коли ще ця рана кровоточила, народ став до нової оборони. За короткий термін сформувався ідейний кістяк захисту від російської агресії і роль Майдану в цьому була ключовою. Національний підйом тієї зими, дав можливість до формування потужного добровольчого і волонтерського рухів, які зіграли надзвичайно важливу роль у опорі російській агресії.
Майдан приніс переосмислення патріотизму, декомунізацію, зміну державницьких пріоритетів і цінностей значної частини українців. Ми по-новому стали сприймати мову та значення історії, каялися за гріхи комунізму, а свобода суспільна дала більше свободи релігійної та підштовхнула багатьох християн до активного міжконфесійного діалогу.
Минуло 11 років і нині Україна продовжує запеклу боротьбу проти ворога, який намагається вбити нас і знищити нашу державність. Це набуло значно більшого масштабу і тепер Україна стоїть на варті Європи і є її щитом (хоча досі не всі це розуміють).
У цій екзистенційній боротьбі ми зіштовхуємо з новими викликами зради, нерішучості й нерозуміння, однак продовжуємо відстоювати правду і свободу. Зараз від нас відвертаються одні союзники, однак залишаються інші. Попри ці виклики, християни знову й знову переконуються, що навіть у найтяжчих обставинах, Господь буде з нами і надія на Бога є нашою найбільшою зброєю.