14 жовтня 1964 року баптистський служитель Мартін Лютер Кінг отримав Нобелівську премію

14 жовтня 2017 р. \ оновлено 22 лютого

14 жовтня 1964 року баптистський служитель Мартін Лютер Кінг отримав Нобелівську премію за боротьбу проти расової дискримінації з використанням тактики ненасильницького опору.

Мартін Лютер Кінг народився у сім’ї пастора баптистської церкви 15 січня 1929 року в Атланті, штат Джорджия, США. У 1947 році Кінг був рукопокладений як служитель і став помічником батька у церкві.

Отримавши університетську освіту в області соціології та теології, у 1955 році він стає доктором теології у Бостонському університеті, але ще з 1954 року Мартін є також пастором баптистської церкви у Монтгомері, штат Алабама. Там він не зумів залишитися байдужим до проблем своєї пастви і очолив велику акцію протесту темношкірого населення проти расової сегрегації у громадському транспорті після того, як в грудні 1955 року відбувся інцидент з Розою Паркс, яка відмовилася поступитися сидячим місцем білому пасажирові. Бойкот автобусних ліній у Монтгомері, який тривав понад 380 днів, незважаючи на опір влади та расистів, призвів до успіху акції – Верховний суд США оголосив сегрегацію в Алабамі неконституційною.

Мартін закликав домагатися рівності мирними засобами. Його промови дали поштовх широкому руху за громадянські права афроамериканців – почалися марші, економічні бойкоти і так далі. Класикою ораторського мистецтва стала промова Мартіна Лютера Кінга «У мене є мрія» (англ. «I have a dream»), проголошена у серпні 1963 року під час знаменитого маршу на Вашингтон. Біля підніжжя пам’ятника Лінкольна її слухали близько 300 тисяч американців. У тій промові Мартін закликав до расового примирення.

Саме виняткова роль Кінга у ненасильницькій боротьбі за прийняття закону, що забороняє расову дискримінацію, була відзначена Нобелівською премією миру. Хоча життя славного баптистського пастора обірвалося від кулі снайпера 4 квітня 1968 року, вже ніщо не могло стримати поступове звільнення американського суспільства від небіблійного упередженого ставлення до своїх співвітчизників, які мали інший колір шкіри.