80 років тому у Лівадійському палаці в Ялті розпочалася конференція за участі Франкліна Рузвельта, Вінстона Черчилля та Йосипа Сталіна — лідерів США, Великої Британії та Радянського Союзу. Саме тут вирішувалося, яким має бути світ після поразки нацистської Німеччини. Новий світопорядок мав включати переділ кордонів, створення та функціонування міжнародних органів (ООН), а також повоєнне облаштування світу. Попри Холодну війну, ця система діяла багато десятиліть, однак тепер спостерігаємо її руйнування.
На початку 1945 року війна була практично вирішена. Нацисти відступали на всіх фронтах, і хоч ще кілька років тому вони контролювали майже всю Європу, у лютому вже не залишалося сумнівів, хто стане переможцем. Це актуалізувало питання майбутнього світового порядку, нових кордонів у Європі та післявоєнного облаштування міжнародних відносин.
Основні теми ялтинських домовленостей охоплювали координацію дій союзників, повоєнну окупацію Німеччини державами-переможницями, стягнення репарацій і створення механізмів міжнародної безпеки. В останній день конференції Рузвельт, Черчилль і Сталін підписали домовленість, згідно з якою після капітуляції Німеччини Радянський Союз зобов’язувався вступити у війну з Японією.
Одним із найважливіших наслідків конференції стало закладення основ ООН, офіційно створеної через кілька місяців після завершення війни. Ключові домовленості щодо ООН були досягнуті раніше, на Думбартон-Окській конференції (серпень-жовтень 1944 року), однак в Ялті лідери держав-союзниць домовилися про функціонування Ради Безпеки та умови вступу держав в ООН.
Також було підписано «Декларацію про звільнену Європу», яка мала гарантувати демократичний устрій та мирне майбутнє континенту. Проте ще на етапі озвучення планів це було вкрай лицемірно, бо Радянський Союз, один із підписантів, сам був тоталітарним режимом, що нав’язував свою владу окупованим країнам. Активне включення СРСР в управління повоєнним світом виявилася проблемою вже в перші роки після перемоги. Комунізм не був засуджений належним чином і це дозволило йому поширюватися по всьому світу, внаслідок чого спалахнуло чимало війн і революцій.
Сьогодні, коли вже 11 років триває війна Росії проти України, історія Ялтинської конференції набуває нового значення. Західні лідери знову стоять перед вибором: поступатися тиранії чи відстоювати свободу, проте так само нині звучать порівняння потенційних перемовин за участі Росії з «новою Ялтою» та переділом світу.
Небажання розв’язувати «кремлівське питання» ставить світ перед загрозою постійних конфліктів, а нікчемність сучасної ООН загрожує переростанням цих конфліктів у потенційне панування авторитарних режимів. Саме тому в період втрати авторитету міжнародних організацій назріла реальна потреба відновлення геополітичної міці Заходу на чолі з США для недопущення занурення світу в епоху «сильних» Росії, Китаю та Ірану.