Сьогодні світ відзначає 80-ту річницю звільнення Аушвіцу (Освенцима), найбільшого концентраційного табору нацистів у Польщі. Там було вбито щонайменше 1,1 мільйона осіб, більшість із яких становили євреї. Загалом під час Другої світової війни нацисти знищили близько 6 мільйонів євреїв. Попри ці трагічні уроки історії, сьогодні у світі знову спостерігається зростання ненависті до євреїв і Ізраїлю, що свідчить про крихкість людської пам’яті та повернення ідей, які мали б назавжди залишитися в минулому.
Аушвіц був лише одним з багатьох концтаборів, але саме тут відбувалися жахливі експерименти та масштабні вбивства. Насильно привезені єврейські сім’ї були роз’єднані; дітей, людей похилого віку та інвалідів часто негайно відправляли на смерть. З 1942 року сюди прибували ешелони з євреями з усієї окупованої Європи, а табір став інструментом нацистської політики «остаточного вирішення єврейського питання».
Євреї сідають у потяг депортації до Освенцима, Вестерборк, Нідерланди
Нацистські злочини не обмежувалися вбивствами. Медичні експерименти, які проводили в Аушвіці, вражають своєю жорстокістю: операції без анестезії, випробування ліків, інфікування небезпечними хворобами. Особливо страждали діти та навіть немовлята, які слугували лише матеріалом для експериментів. На момент звільнення у таборі перебувало близько 7 тисяч тяжкохворих в’язним, а більшість нацисти або вбили в газових камерах, або відігнали «маршами смерті» до інших таборів на захід.
Відразу після звільнення Аушвіцу радянська пропаганда не приділила цьому особливої уваги, а повідомлення у газеті «Правда» від 2 лютого 1945 року взагалі не згадувало про єврейські жертви. Лише у квітні 1945 року, коли союзницькі війська звільнили такі табори, як Бухенвальд, Берген-Бельзен і Дахау, почалося поширення інформації про геноцид євреїв.
Діти у Аушвіці
Приблизно кожен шостий єврей, убитий під час нацистського панування, помер у Освенцимі. Голокост як масове винищення євреїв охоплював систематичне знищення у таборах смерті на території Німеччини та окупованих нею країн, а також масові розстріли, один з яких відбувся на території Києва. Хоча в Бабиному Яру загинули різні групи радянського населення, однак саме євреї становили абсолютну більшість жертв.
Відкриття правди про Голокост стало поштовхом для міжнародних судів над воєнними злочинцями і великого переосмислення того, як взагалі розглядати і судити злочини такого масштабу. Це було зло, яке впало ганьбою на голови «прогресивного світу», який розвивав технології і нібито давно відійшов від варварства. Однак людська природа залишилася незмінною. Нацисти широко використовували наявні на той час технології для вбивства мільйонів, чим довели, що умовний «прогрес» не тотожний моральному і здоровому суспільстві.
Від дня визволення в’язнів Аушвіца минуло 80 років. Виявляється, це занадто багато, щоб справді пам’ятати і щиро засуджувати зло тих років. Ми знову живемо в світі, який відвернувся від моралі, прав і цінностей. Спочатку «Ніколи знову» порушилося розв’язанням Росією нової агресивної війни в Європі, а тепер здавалося б розвинені демократичні країни знову підіймають єврейське питання, даючи місце поширенню антисемітизму.
Кадри погрому у Амстердамі
У сучасному світі тривожно зростає ненависть до євреїв та Ізраїлю. У 2024 році в центрі Амстердама стався перший з часів Другої світової війни єврейський погром, а рівень антисемітизму в Європі різко зріс. Західні політики дедалі частіше демонструють толерантність до терористичних угруповань, таких як ХАМАС, які відкрито декларують своєю метою знищення євреїв. Їхня риторика подекуди відображає ті самі антисемітські стереотипи, які використовували нацисти. Це свідчить про небезпечну тенденцію: пам’ять про Голокост і уроки минулого знову поступаються місцем ненависті та новим формам упереджень.