18 грудня 1865 року було ратифіковано Тринадцяту поправку до Конституції США, що офіційно скасувала рабство на території країни. Це був один із поворотних моментів в історії цієї країни і провідну роль в досягненні заборони рабства відіграли саме християнські спільноти.
Американські християни, які читали Боже Слово і визнавали всію людей рівними перед Богом, не могли миритися із жахливою практикою продажу, володіння та експлуатації чорношкірих рабів, яка все ще існувала в ХІХ столітті. Критику рабства можна знайти в творах засновника методизму Джона Веслі та християнського письменника Фредеріка Дугласса, який і сам втік з рабства. В авангарді аболіціонізму (руху за скасування рабства) стояли такі видатні християни як Гренвілль Шарп, Гаррієт Табмен, Леві Коффін, Генрі Гарнет та інші.
Християнський активізм за скасування рабства був багатогранним і включав просвітницьку, адвокаційну та підпільну роботу. Вони здійснювали моральний та політичний тиск на політиків, проповідували серед широких верст населення про неприпустимість рабства з точки зору Біблії, а також багато християн брали участь у створенні «Підземної залізниці» — мережі таємних маршрутів і притулків для втечі рабів до вільних штатів або Канади. Також деякі церкви (наприклад, квакери) школи для афроамериканців і підтримували економічно.
Шлях від процвітання рабства і тваринного сприйняття проданих людей до конституційного звільнення рабів був складним, довгим і проходив через тривалу й криваву війну. Переломним моментом у цій боротьбі стала Громадянська війна (1861–1865) та перемога Півночі, що дало можливість ухвалити і ратифікувати Тринадцяту поправку до Конституції США, яка звучить так:
«Ні рабство, ні примусова праця, за винятком як покарання за злочин, за який відповідна особа була належним чином засуджена, не повинні існувати у Сполучених Штатах або в будь-якому місці, що підлягає їх юрисдикції.»
В авангарді боротьбі з рабством виступали і британські християни. Наприклад, видатний євангеліст Вільям Вілберфорс очолив боротьбу за скасування работоргівлі. Він, керуючись своїми релігійними переконаннями, присвятив усе своє життя боротьбі за заборону работоргівлі і його зусилля привели до ухвалення відповідного Акту 1807 року.
Хоча історія скасування рабства прямо пов’язана із християнським активізмом і моральною основою забезпечення свободи людини, проте в тіні цієї історії залишаються й інші християни, котрі ігнорували проблему або навіть виправдовували рабство. Це були переважно священнослужителі, чия паства підтримувала рабство або володіла рабами, і які стверджували, що рабство було «Богом визначеним порядком». Але в підсумку їх позиція стала моральною ганьбою і прикладом пристосуванства.
Ця історія демонструє, наскільки важливо християнам обирати сторону справедливості та Божої волі щодо людини і її гідності, навіть коли це суперечить звичним суспільним нормам.