30 років минуло після підписання Будапештського меморандуму, який мав стати гарантією безпеки для України, а став прикладом слабкості і нікчемності обіцянок союзників. США, Велика Британія, Росія, Франція та Китай визнавали зобов’язання щодо захисту України, її суверенітету й територіальної цілісності в обмін на приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.
Згідно з підписаним у грудні 1994-го меморандумом, держави-гаранти зобов’язувалися визнавати та поважати суверенітет України, не здійснювати агресії проти України, домагатися негайних дій з боку Ради Безпеки ООН з надання допомоги Україні, якщо вона стане жертвою акту агресії, проводити консультації у випадку виникнення ситуації, внаслідок якої постає питання стосовно цих зобов’язань.
В меморандумі не міститься конкретної інформації про реалізацію гарантій безпеки (постачання зброї і боєприпасів чи безпосередню участь збройних сил держав-підписантів для захисту України). Багато років в українському суспільстві існувало хибне уявлення, що ми захищені наймогутнішими державами світу, які нібито точно вступляться за Україну всіма можливими засобами, проте підписаний 1994 року документ насправді був просто великою хибою нашої зовнішньої політики.
Про реальну вагу меморандуму довелося згадати навесні 2014 року, проте наші «гарантії безпеки» виявилися нікчемними. Російський президент просто відмовився визнавати гарантії для України, західні гаранти просто закликали Росію до перемовин і висловили готовність взяти участь у відповідних консультаціях. Китай як тоді, так і сьогодні ніяких дій для захисту нашого суверенітету не зробив.
Сьогодні Україна перебуває під значним тиском як з боку союзників Росії, так і деяких західних партнерів. Вони пропонують Україні «компромісний» варіант, який передбачає відмову від приблизно 1/5 територій, а також відмову вступати до НАТО. Це виглядає як повторення Мюнхенських угод 1938 року в контексті політики умиротворення агресора і абсолютно цинічно порушує Будапештський меморандум.
Західні союзники практично ніколи не згадують меморандум в контексті війни з Росією, а підтримка України дедалі частіше виглядає як акт милосердя і великодушності, а не виконання зобов’язань. За останнє десятиліття українці багато разів згадували Будапештський меморандум як приклад слабкості міжнародних гарантій і пам’ять про документ 30-літньої данини має бути постійною пересторогою щодо підписання будь-яких нечітких гарантій, які не будуть виконані на практиці (особливо в контексті війни з таким підступним ворогом як Росія).