Як країна із найбільшою кількістю християн могла прийняти конституційне визнання одностатевих пар? Це питання досі тривожить багатьох вірян, адже американському народу довелося пройти низку етапів, зокрема судових рішень, щоб природне визначення сім’ї конституційно змінити на протиприродне.
18 листопада 2003 року Верховний суд Массачусетсу ухвалив рішення, яке стало переломним для створення юридичної основи легалізації одностатевих шлюбів. У справі Гудрідж проти Міністерства охорони здоров’я суд постановив, що Конституція штату забороняє дискримінацію, тому штат зобов’язаний надати гомосексуалістам можливість укладати шлюб. Це рішення зробило Массачусетс першим штатом у США, який порушив консенсус щодо гетеросексуальності подружжя.
Позов до суду подав Фонд підтримки гомосексуалістів (GLAD) від імені семи одностатевих пар, яким у 2001 році держава відмовила у наданні шлюбу. Головна суддя Маргарет Маршалл відкинула аргументи про те, що шлюб є інструментом продовження роду, зазначивши, що держава не зобов’язує пари народжувати дітей. Суддя проігнорувала первинні сенси, які закладали батьки-засновники США в Конституцію. Таким чином вона використала принцип живого конституціоналізму на противагу текстуалістському підходу, тобто надала новий сенс юридичним нормам, щоб вони відображали віяння часу, а не позицію авторів Конституції.
Рішення набуло чинності 17 травня 2004 року. Одностатеві пари почали укладати шлюби того ж дня. Ця справа викликала широкий резонанс. Воно стало темою палких дискусій, стимулюючи як критику з боку консерваторів, так підтримку й натхнення для лобістів таких «шлюбів» у решті штатів. Президент Джордж Буш у своєму зверненні критикував «суддів-активістів», тоді як лобістські громадські організації (наприклад, GLAD) сприйняли це як відправну точку для можливих аналогічних судів у США.
Протягом перших чотирьох років після легалізації у Массачусетсі одружилося понад 10 000 одностатевих пар. Далі зі зростанням популярності ліволіберального дискурсу та приходом до влади Демократичної партії шляхом легалізації одностатевих шлюбів пішли й інші штати, зокрема Коннектикут, Айова, Вермонт, Нью-Гемпшир, Нью-Йорк та інші «сині» штати. Сині, але не червоні.
Для того, щоб поширити юридичне визнання стосунків гомосексуалістів, лобістські організації знову пішли шляхом позову, але тепер до Верховного Суду. Історичне рішення було ухвалене у 2015 році, коли більшість суддів легалізували одностатеві шлюби на всій території США рішенням 5 проти 4 у справі Обергефел проти Ходжеса. Це дало можливість змусити всі штати підтримати таке шлюбне рішення, попри волю людей.
Ця історія демонструє, яким шляхом пішов ЛГБТ-лобізм в США і наскільки важливими виявилися голоси тоді ще ліволіберальної більшості у Верховному суді. При цьому саме 2003 рік став відправною точкою для викривлення духу Конституції, а 2015-й закріпив ліве трактування шлюбу як правову норму. Приклад США став вкрай важливим, бо цьому тренду слідували інші країни і донині перелік держав із визнанням гомосексуальних «шлюбів» постійно розширюється. Але ті ж США мають чергову можливість перевернути тренд і стати прикладом іншого шляху, більш придатного для цивілізації, яка прагне вижити в умовах зростання глобальних безпекових загроз.
