15 червня 1775 року стало поворотним моментом в історії України часів козаччини. У цей день за наказом російської імператриці Катерини ІІ російські війська зруйнували Запорізьку Січ — центр козацької автономії, що стало символічним закінченням епохи вільного козацтва. який протягом століть відігравав ключову роль в політичному, військовому та соціальному житті України.
Запорізьку Січ козаки заснували ще у XVI столітті. Це була козацька фортеця, яка слугувала для захисту від ворогів, а також підтримки внутрішнього порядку, забезпечувала судочинство та сприяла розвитку економіки регіону. Козаки мали своєрідну демократичну структуру управління, де гетьман обирався на радах і мав обмежені повноваження, що забезпечувало певну свободу і самоврядування. Хоча цей устрій некоректно ототожнювати із сучасними демократіями, однак він свідчить про притаманну українцям свободулюбивість та самоорганізацію.
Після зближення козацьких еліт із Московією та поступовим поглинанням наявного самоврядування, з'являються дедалі більш помітна конфронтація між російською владою та діяльністю козаків на місцях. Катерина ІІ, прагнучи зміцнити свою владу і централізувати управління імперією, вирішила ліквідувати козацьку автономію. 15 червня 1775 року російські війська під командуванням генерала Петра Текелія оточили Запорізьку Січ і в найрігших російських традиціях повністю зруйнуали її. Козацькі старшини були заарештовані, а майно Січі конфісковане.
Ліквідація Запорізької Січі призвела до втрати козацької автономії та розпорошення їх потенціалу. Частина козаків втекли за Дунай, деякі були примусово переселені на Кубань, де утворили Кубанське козацьке військо (яке було підконтрольне російській владі). Інші козаки влилися до регулярних військ Російської імперії або стали селянами-кріпаками.
Знищення Запорізької Січі стало символом колоніальної політики Російської імперії щодо України, спрямованої на ліквідацію будь-яких проявів незалежності та самоврядування. Історія ліквідації Січі у 18-му столітті перегукується із сучасною війною, коли російські війська знищують українські міста. Деякі з них стали символічними фортецями: Маріуполь, Бахмут, Авдіївка і, звичайно, Донецький аеропорт. Тут символічна паралель підтверджується ще в тому, що Росія має ті ж самі наміри — знищити українську державність і взяти під контроль як територію так і волю українців.
Картина - «Остання рада на Січі». Художник Віктор Ковальов, середина XIX століття
