1 травня 1917 року розпочалося формування 1-го Українського полку імені Богдана Хмельницького. Він став одним з перших військових формувань, які складалися з українців. Це був важливий крок відродження української ідентичності та прагнення українців до власної державності.
Останні українські козацькі полки російська влада ліквідувала у XVIII столітті. До 1917 року на землях, контрольованих Російською імперією, не було українських військових підрозділів і тільки в ході Першої світової війни та загальної кризи російського царизму стало можливим відродження української військової традиції та боротьби за незалежність зі зброєю в руках.
Ідея створення українського полку виникла ще у березні 1917 року на установчих зборах українців-вояків київської залоги, де було створено Український військовий клуб імені гетьмана Павла Полуботка. Перші кроки у формуванні саме полку були зроблені під час свята, організованого клубом, участь у якому взяли частини київського гарнізону та солдати-українці з розподільного пункту. Підтримку їм виявила Центральна Рада, що дозволило українським воякам вийти на фронт у складі української військової одиниці.
В процесі формування полку були обрані старшини й організовані сотні. 1 травня 1917 року вони провели імпровізований військовий парад в центрі Києва біля Маріїнського палацу. Це стривожило Ради солдатських та військових депутатів, які звинуватили богданівців у невірності Росії. Загалом процес розбудови полку був значно ускладнений опором як з боку командування Київського військового округу, так і представників російських владних структур та Комуністичної партії.
Належне визнання полк отримав вже після проголошення УНР, а влітку 1917 року ще зазнав утисків та навіть переслідувань. У серпні його разом з іншими українськими та російськими підрозділами відправили на фронт. Богданівці мали конфлікт із вояками російського Подільського кірасирського полку, який завершився розстрілом 31 українця.
1-й Український полк імені Богдана Хмельницького взяв активну участь у революційних подіях 1917-1920 років. Його бійці відзначилися у багатьох битвах, зокрема в обороні Полтави, Києва, у придушенні Січневого повстання (хоча частина колишніх богданівців долучилися до більшовиків), поході на Волинь 1918 року, а також у боях на Півдні та Лівобережжі. В ході Антигетьманського повстання полк підтримав Директорію.
У різних боях вони проявили неабияку мужність, однак зазнали великих втрат і кілька разів були переформовані. Як окремий підрозділ Богданівський полк перестав існувати під час Зимового походу, коли був роззброєний силами армії Омеляна Волоха.